Преображення наших душ
СПАС
Д.О.СВІДНИК
|
Світлина Віталія ГРАБАРА
|
Преображення Господнє — одне з дванадцяти найбільших свят у християнстві, встановлене на честь об’явлення Божественної сили Христа Спасителя своїм учням на горі Фавор (Тавор).
Ось як описано це в Новому Завіті: “І Він перед ними преобразився: обличчя Його, як те сонце, засяяло, а одежа Його стала біла, як світло. І ось з’явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли з Ним. ...І ось голос із хмари почувсь, що казав: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!” (Матв. 17:2-5)
Скільки таємничого, дивовижного, величного та божественно-мудрого було в тій події, що сьогодні згадуємо і святкуємо в таємничому трепеті перед якоюсь Таїною, котра лише частково подарована нам у відчуття та розуміння. У ту ніч на горі Фавор Ісус Христос у Своїх молитвах до Отця Свого Небесного являє своїм учням Божественну сутність Свою, всю славу Своєї святості, таким чином скріплюючи їхню Віру. Бо Він є справді Син Божий, обіцяний пророками Месія, що порятує світ.
Пророки Мойсей та Ілля символізують межу між двома світами, і доводять, що Христос панує однаково між живими і мертвими, і сам Отець Небесний підтверджує це.
Його учні-апостоли, що стають свідками цієї події, згодом понесуть Його слово у світ, поширюватимуть віру у Нього. Петро стане першим намісником Бога на землі, Яків — першим єпископом Єрусалима і першим віддасть своє життя за Христа, а Іван, натхненний Духом Святим, у своєму Євангелії напише: “І ми славу Його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого” (Іван. 1:14).
Це свято — неначе кожного разу наше утвердження у вірі. Воно припадає на середину серпня, коли дозрівають овочі і в повітрі вже вчувається запах наближення осені. Згідно з дохристиянською ще традицією Цього дня приносимо святити до храму яблука, груші, сливи, букети квітів, засушеного зілля, кетяги калини та горобини. Дані Господом плоди земні несемо Господу нашому на благословення.
Через Своїх учнів-апостолів Ісус явив і нам Свою божественну славу та благодать, відкрив світло істини, утвердив Віру, подав Надію та заповів Любов. Тому вже дві тисячі років ми, християни, з любов’ю та покорою Йому та Отцеві Його Небесному і Духові Святому поклоняємося, та прийнявши Спаса Збавителя у серце своє, прямуємо шляхом Його завіту.
Преображення є одним із багатьох Господніх чудес. До речі, свідками цього чуда були лише троє людей — Христові апостоли Петро, Іван та Яків. Чому ж це свято є таким важливим для кожного християнина, а деякі богослови навіть називають його “другим Богоявленням”?
Учні вірили у Божественність свого Учителя, бачили в ньому того Месію, на якого вже давно чекав богообраний народ. Та чи бачили в Христові Спасителя всі інші? Ні, вони чекали іншого Месію — могутнього, сильного, з мечем та сильним воїнством, а не Того, який прийшов не підкоряти, а служити іншим, закликати до любові та прощення.
Ісус преобразився перед своїми апостолами, щоб утвердити в їхніх серцях віру в Його Божество, щоб зміцнити їхній дух, адже знав, через які випробування Йому та їм незабаром доведеться пройти, знав, що зустрінуть нерозуміння, страх та глузування, проповідуючи світові Слово Боже.
Чому піддалися розпачу, коли побачили Вчителя у приниженні і стражданнях? Дуже часто й ми буваємо схожими до них: віримо і зневірюємося, довіряємо Богові і втрачаємо надію, несемо у світ Його світло, але лякаємося темряви.
У 1991 році на саме свято Преображення відбувся у Москві переворот ГКЧП. Дехто перестрашився, дехто побіг здавати заборговані партвнески, але врешті-решт за кілька днів перелякані комуністи з Верховної Ради УРСР дружно проголосували за Незалежність.
Але чи настало тоді справжнє Преображення нації, її правлячої еліти та пересічних громадян. На жаль, одинадцять років ми все ще чекаємо на Спаса, який би звільнив нас від спадку колишнього радянського “раю”. Ми готові бачити цього “збавителя” і в колишньому генералові КДБ чи секретареві парткому ракетного заводу. Чи згадує дехто ще про великих “вождів”.
Та забуваємо просту істину, що порятуємо себе лише самі. Якщо, звичайно, цього самі захочемо!
Якщо справді повіримо у Господа та житимемо за Його заповідями!
Бо лише від нас залежить, чи пронесемо крізь усе життя у своїх серцях осяйне світло Преображення. А якщо збережемо його, то завжди зможемо сказати так, як апостол Петро: “Господи, добре нам з Тобою!”
|
|
