Меценацтво морального авторитету
|
Уперше за більш як двадцятилітню історію існування премії Антоновичів церемонія нагородження лауреатів відбулася не в Америці, чи Києві, а у львівській науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника, зібравши на урочистість не тільки весь цвіт львівської української інтелігенції, а й представників діаспори та столичного істеблішменту!
Доброчинна діяльність міжнародної Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів широко відома не тільки в Україні, а й за її межами. Ця Фундація здобула свій авторитет престижними літературними і науковими нагородами, а також наданням стипендій і грошових дотацій для здійснення важливих українознавчих проектів. Одним із останніх таких проектів, стала допомога дирекції Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника з оновлення історичного приміщення, у якому розміщується ця унікальна книгозбірня. Віднедавна у бібліотеці відкрито іменні читальні зали Омеляна та Тетяни Антоновичів.
Мирослав Романюк, заступник директора бібліотеки, що був реалізатором тих коштів, які виділили Антоновичі на ремонт біблітотеки, повідомив, що роботи провадила 21 організація, працювало чимало будівельників реставраційного профілю, які оновлювали і собор Юра і палац Потоцьких. “Ще недавно у кімнаті фондосховища, де тепер світлий читальний зал, пербувало 120 тис. книжок у чорних від плісняви, вологи й грибків стінах. Бібліотека катастрофічно відчувала брак читацьких місць, і всі постійні відвідувачі пам’ятають, як щодня по обіді на дверях з’являлася вивіска “Вибачте, вільних місць немає”. Зараз все виглядає інакше. Через своїх представників Антонович здійснював скрупульозний нагляд за ремонтом. У суперечках народжувалася істина. Вирішено було зберегти деякі історичні фрагменти: наприклад, на підвіконнях— фарбу, якою мальовано меблі ще за часів графа Оссолінського., хоча ремонту будинок зазнав кардинального - починаючи від перекриття дахівки і завершуюючи гідроізоляцією. У підвалітепер будуть розміщені гардероб, пункт запису читачів, де видаватимуть пластикові читацькі квитки, а також інші допоміжні служби. Там буде можливість поспілкуватися, випити каву (їсти канапки над книжкою на підвіконні чи в коридорі м.н.с. чи студенти тепер вже не будуть), усі моменти комфорту передбачені, і черговий бібліотеки зустрічатиме читачів, так як належиться”
Директор бібліотеки Лариса Крушельницька вважає, що репрезентація залів і сама урочистість з нагоди вручення премії Антоновичів, стали гідною даниною шани світлої пам’яті Тетяни Антонович. До речі, фотографія добродійників висить в одному із прекрасно оновлених читацьких залі, який вже сьогодні освячений іменем Антоновичів. Бо пан Омелян вкладає в майбутнє України, підтримуючи тих людей, які є її елітою, тим інтелектуальним потенціалом, який забезпечить динаміку розвитку України. І йому приємно, що ті плани, які він спонсорує реалізовуються, в такий спосіб. Чудовою віддякою меценату, стала вручена йому Ларисою Крушельницькою інвентарна книга тих видань, які бібліотеці подарувала Фундація Антоновичів. “Те що Антоновичі вибрали саме нашу бібліотеку, до допомогу Україні, стало для нас іще більшим стимулом до праці” - запевнила лариса Крушельницька. —Не випадково тепер тут відбулося вручення нагород Антоновичів, тому що їхня Фундація не тільки винагороджує за наукові праці й літературні досягнення, але й також підтримує проекти, які сьогодні реалізовані у нашій науковій бібліотеці ім. В. Стефаника”.
Свою фундацію Антоновичі заснували 1980 року.для підтримки тих наукових і літературних явищ, які засвідчують правдиве слово про Україну, а також її нове наукове і художнє слово. Від 1980 року нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів щорічно вручаються тим, кого журі визначить гідним цієї високої нагороди. Першим лауреатом 1981 року став відомий поет, автор першого роману “Жовтий князь” про голодомор в Україні Василь Барка, другим лауреатом був Василь Стус. Але на жаль, Василь Стус помер у брежнєвськиих таборах, так і не отримавши цієї нагороди особисто. Тоді Фундація Омеляна і Тетяни Антоновичів заснували спеціальний Фонд Василя Стуса, який діє сьогодні при інституті українознавства Гарвардського університету і підтримує наукові дослідження й інші проекти, пов’язані із збереженням пам’яті й спадщини Василя Стуса.
Як тільки Україна здобула незалежність, Омелян і Тетяна Антоновичі вирішили перенести вручення нагород в Україну. І від 1991 року щорічно ця церемонія відбувалася у Києві. Цьогріч врперше приймав лауреатів Львів. Як стверджує Микола Жулинський: “Це закономірно, адже славний Львів - це справді духовний центр нашої України. Приємно що й від Львова свого часу премії Фундації Антоновичів були удостоєні такі знані вчені й письменники, як Ярослав Дашкевич, Роман Федорів, Ігор Калинець. Я впереше побачив те, що зроблено в цій бібліотеці, яку я вважаю перлиною нашої української духовності. Цінність її осягнути неможливо. Сучасним обладнанням і ремонтом залів ми завдячуємо фінансуванню Фундації Антоновичів. Чудовий оновленний зал - світильники, столи, люстри, стелажі, зал для науковців на 2 поверсі, оновлений комп’ютерний зал - це унікально зроблена робота. Люди які цим займалися заслуговують на велику вдячність. Нам приємно, що цей проект ще не завершений, зараз оновлюються фасади і Омелян Миколович переживає, щоб все вийшло якнайкраще. Не один рік я дружу з Омеляном Миколовичем, і знаю, що він справді задоволений, тим, як перемінилася бібліотека і тією роботою, яку провели люди на місцях, щоб надати цій унікальній книгозбірні модерного вигляду. Цей проект буде ще оцінений нащадками. Не раз нам доводилося зустрічатися на загальних зборах Академії наук із Ларисою Іванівною Крушельницькою, я знаю як вона душею й серцем переживає за бібліотеку, постійно волаючи про те, що ця унікальна скарбниця наших духовних ціннностей потребує збережння й допомоги. Тому ми прибули до Львова із почуттям великого хвилювання, бо подія є дуже важливою і сьогодрнішні лауреати - люди відомі, широко знані в Україні, вони володіють тим творчим потенціалом, який буде ще впродовж багатьох років працювати в ім’я наукової справедливості і в ім’я утвердження справи в нашій Україні. Цьогорічними лауреатами стали Ярослав Ісаєвич, Юрій Шаповал та Григорій Гусейнов!”.
Розповідь про досягнення лауреатів літературних і наукових нагород Антоновичів читайте в наступному числі “Арт-Поступу”.
|
|
