“Медова” професія
БДЖОЛЯРІ
Вікторія ПРИХІД
Учора своє професійне свято відзначали пасічники. Як виявилося, їх у нашій області налічується близько 7 тисяч – найбільше в порівнянні з іншими західними регіонами. Щороку з одного вулика львівські бджолярі збирають до 15 кг меду. До речі, колись Україну вважали “медовою країною”, бо входила в десятку найбільших країн-виробників меду.
Нині ситуація дещо змінилася, хоч український мед і далі вважають конкурентноспроможним. Як і більшість галузей, держава пустила бджільництво “у вільне плавання”. За словами пасічників, вона їх зовсім не підтримує і це при тому, що бджоли на 30-50 відсотків піднімають врожайність, запилюючи рослини. Якби раптом не стало бджіл, кажуть фахівці, у нас зосталися б лише хвойні та злакові культури, інша рослинність просто б загинула. Про потрібність ліків, які виготовляють на базі бджолиних продуктів, пасічники навіть не говорять. Але роль держави при цьому, кажуть бджолярі, зводиться лише до споживацьких функцій. Зокрема, в новоприйнятому законі про бджільництво йдеться лише про сприяння перевезенню бджолиних сімей, але жодних додаткових фінансових вливань у галузь не передбачено. Хоч навіть під час війни, згадують деякі старенькі пасічники, німці приносили пасічникам відра цукру, аби ті мали чим відгодовувати бджіл.
Окрім того, якщо раніше пасіки були в колгоспах і радгоспах, то з ходом приватизації, коли прийшли нові господарі, діючі пасіки просто позакривали. Ставку тепер роблять на приватний сектор. “Але провадити такий бізнес, – каже заступник голови ВАТ “Львівбджолосервіс” Ярослав Сидоровський, – дуже непросто. Для цього потрібні і знання, і навички. Треба знати і зоологію, і ботаніку, і столяром бути непоганим. Окрім цього, не можна мати алергічних реакцій на ужалення бджоли. Початківець мусить пройти своєрідний тест на здатність до цієї роботи: треба щодня себе жалити бджолою, поступово збільшуючи кількість укусів. Зрештою, якщо реакції на ужалення трьох бджіл у вас не відбулось, отже, ви можете стати пасічником”.
Однак попри все, майже всі пасічники безмежно захоплюються своїм фахом. Особливо трепетне ставлення в них до своїх компаньйонів із виробництва меду, себто до бджіл. Їхня зорганізованості, структурованості, а особливо працьовитості не перестають дивуватись навіть пасічники з тривалим стажем. “У кожній бджолиній сім’ї, – розповідає Ярослав Сидоровський, – панують досить цікаві, а водночас досить строгі стосунки. Уже з самісіньких перших днів маленька бджола змушена невтомно працювати: починаючи з прибирання приміщень і закінчуючи годуванням маленьких личинок. За кілька днів, коли бджола трохи підросте і стане здатною виділяти віск, вона долучається до будівництва сотів. Ще за якийсь час вона вже вилітає з вулика збирати мед. Отак, перелітаючи з квітки на квітку, за 30-35 днів свого “бджолиного” життя бджілка пролітає десятки тисяч кілометрів”. За той час, за словами бджолярів, її крильця, що роблять 300 змахів за секунду, стираються, відтак бджола гине. “При цьому, – наголосив Ярослав Сидоровський, – обов’язково за межами рідного вулика, аби в такий спосіб не завдавати клопоту своїм родичам”.
|
|
