Відкритий лист міського голови Львова Любомира Буняка до львів’ян
Шановні львів’яни !
Звертаюся до Вас у зв’язку із заявою журналістів деяких видань Львівщини.
Розумію і усвідомлюю, що отримати перемогу в інформаційній полеміці, розв’язаній деякими працівниками ЗМІ, буде важко, тому що ми не в рівних з ними умовах. Друковані засоби масової інформації в їх руках і я доступу до них не маю. А отже вони друкують лише те, що їм до вподоби.
Вони маніпулюють фактами, перекручують їх, підмінюють одні поняття іншими, висмикують з контексту окремі фрази, друкують напівправду, а іноді відверту брехню. Публікації у цих виданнях часто підписуються псевдонімами, або взагалі не підписуються, бо їх автори бояться відповідальності.
Однак вимушений їм відповісти на цю відкриту заяву, опубліковану в їх же газетах, які вони скромно іменують “провідними виданнями Львівщини”.
Але перед цим хотів би повернутись до подій, що передували трагічній катастрофі 27 липня. Саме напередодні цієї сумної дати вийшли з друку газети “Високий замок”, “Експрес” і “Поступ”, які закликали львів’ян відвідати небачене авіаційне шоу. Хочу їх запитати, чому ж вони, дошукуючись після катастрофи організаторів авіашоу, не признались громаді, хто ж надав їм таку докладну інформацію про його програму, хто так активно рекламував його, хто врешті оплатив ці публікації.
Адже загальновідомо, що реклама в цих газетах коштує грошей. Якщо ж вони виступили інформаційними спонсорами, то це свідчить про те, що й вони стали співорганізаторами цього дійства.
Це ж вони, провідні видання Львівщини на весь голос закликали львів’ян йти, як пізніше виявилось, на небезпечний захід. Не на концерт з нагоди 60-річчя ювілею 14-авіакорпусу, а саме на летовище у Скнилові, де показуватимуть “повітряні бої”. Скільки ж загітованих ними людей загинули, отримали каліцтва чи втратили рідних. Вони ж бо повірили цим газетам. Перед тим як агітувати і закликати львів’ян іти на авіашоу, інформаційні спонсори не спитали організаторів показового шоу наскільки небезпечним для життя є цей захід.
Журналістам треба було б попросити пробачення у львівської громади дружнім хором провідних видань за свою злочинну агітацію і нехай опосередковану вину та помолитись в церкві. Вони ж безсоромно репетують і засуджують інших.
Хто дав їм право на підставі власного розслідування визначати вину тих чи інших посадових осіб, адже таке право має тільки суд.
Що ж стосується дій міської влади, то я знову стверджую, що міський голова не брав жодної участі в організації та проведенні показових спортивних та інших польотів так званого авіаційного шоу у Скнилові, не підписував будь-яких організаційно-розпорядчих, чи якихось інших документів, що стосувалися б проведення авіашоу. Міського голову ніхто не знайомив з будь-якими документами і планами польотів, бо організатори і не зобов’язані цього робити. У нас в міськраді немає фахівців із льотної справи. Я не підписував і не надавав ніяких дозволів на проведення авіашоу. Якщо ж такий дозвіл був наданий уповноваженими органами (“Украерорух”), то їх дії оцінять компетентні органи: слідство, прокуратура, суд.
Врешті решт територія військового летовища і військової частини згідно з чинним законодавством не контролюється органами місцевого самоврядування. Я справді брав участь у святкуванні 60-річчя 14-го авіаційного корпусу в культурно-мистецьких заходах, як в Палаці культури заводу ЛОРТА, так і в тих, що планувались на летовищі у Скнилові. З цією метою і було підписане розпорядження № 306.
І нарешті щодо заяви журналістів, в якій стверджується ніби то я “заборонив доступ до інформації газетам “Експрес” та “Високий замок”. Чому журналісти не хочуть сказати львів’янам правду, ніхто їм не забороняв доступу до інформації, навпаки було наголошено, що будь-яку інформацію журналісти можуть отримати у прес-службі міської ради. Вся діяльність, очолюваної мною міської влади є абсолютно прозорою і завжди доступною.
Що ж стосується міського голови, то я радо і охоче спілкуюся з журналістами, які правдиво і неупереджено висвітлюють інформацію, підкреслюю – правдиво.
Тільки за останні дні в мене було багато зустрічей з представниками різних ЗМІ, у тому числі столичних, місцевих та зарубіжних, наприклад, такими як “Асошейтедпрес”, “Файненш Таймс” та ін.
Разом з тим на останню мою зустріч з місцевими журналістами дійсно не запрошувались журналісти видань ““Високий замок””і ““Експрес” з огляду на те, що ці газети у висвітленні трагедії на летовищі знехтували усіма правилами гуманізму та журналістської етики, прийнятої у цивілізованому світі, а також не взяли до уваги зверненя міського голови з цього приводу.
Адже статті, фотографії, жахливі картини трагедії спецвипусків цих газет (частина яких поширювалась безкоштовно) завдавали душевного болю і психічних травм львів’янам, які і без цього важко перенесли цю трагедію – родинну, людську, суспільну.
Я розумію провінційність так званих провідних видань Львівщини, але не можу погодитись як громадянин з нецивілізованими формами їх інформаційної діяльності і тому маю право на протест.
Публікації в місцевій пресі, котра так заповзято накинулась на мене, підтверджують той факт, що в місті наводиться порядок: перекрито багато незаконних, тіньових фінансових потоків, закрито доступ злодіям до комунального майна і до землі для пільгового будівництва /так званого комфортного житла/. Все це спричинило те, що багато хто з “обділених” не задоволений моєю діяльністю і роблять усе можливе /включаючи/ і замовні публікації у львівській пресі/, щоб скомпроментувати мене в очах львів’ян.
від редакції
Розумію і усвідомлюю, що отримати перемогу в заочній полеміці – тобто переконати опонента – у випадку з нинішнім львівським міським головою буде радше неможливо: якщо людина апріорі переконана, що не може помилятися, а всі хто думає інакше – вороги або виконавці замовлень, то всі слова – як суху землю.
“Чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?” (Матей 7:3, Лука 6:41) – інакше важко (якщо не припускати, що автор тексту звернення опустився до рівня “Сам такий”) охарактеризувати звинувачення міського голови у тому, що газети інформували львів’ян про майбутнє авіашоу. Цілком аналогічним чином можна було звинувачувати газети у тому, що вони публікували розклад руху поїздів напередодні попередньої кривавої трагедії на Скнилові – зіткнення електричок.
Можна зрозуміти мера, який будучи ним третину року, не знає чинного законодавства, що регулює його посадову діяльність – але у нього є юридична служба, яка на цьому законодавстві зуби з’їла.
Тільки треба так організувати роботу мерії, щоб прислухатися до корисних порад. Можна, хоч важче, зрозуміти мера і в тому, що він досі не знає про газету міської ради – але ж є прес-служба, що розповсюдила оцю заяву і яка мала б підказати начальнику очевидні речі. Тільки треба створити в мерії таку атмосферу, в якій би не було страху говорити правду вищесидячим посадовцям. Хто хоче робити – той шукає можливості, хто не хоче – причини. Найлегше звинуватити пресу у намірах скомпрометувати мера – так само як звинуватити медіа у тому, що львів’яни обрали нинішнього голову. Важче робити.
Для газет такою роботою є подача інформація, а не заклики. І саме “Експрес”, а не прес-служба міської ради подала інформацію про розпорядження №306. І саме “Поступ” підняв питання, що були порушені права місцевого самоврядування, і авіашоу проводилось без належного дозволу на використання повітряного простору: мер, який знав про це швидше, не виходив у прямий ефір, щоб сказати львів’янам про порушення прав громади. Він акцептував це – а біда починається з малого. Я далекий від думки робити Буняка чи когось з його команди основними винуватцями трагедії – не там треба шукати. Але мені противні методи захисту шантажем: якщо мене звинуватять, то я розкажу всю правду про обвинувачувачів. І мені боляче усвідомлювати, що був шанс уникнути трагедії – шанс, так дилетантськи прогавлений.
Від імені журналістів “Поступу” – шеф-редактор Орест Друль
|
|
