Витворення газового тріумвірату
До українсько-російського консорціуму долучилася Німеччина
ЕНЕРГЕТИКА
Любов ВИТКОВИЧ
|
Зметикували на трьох. Світлина AP
|
У понеділок після підписання сенсаційної заяви про співпрацю України і Росії у газовій сфері канцлер ФРН Ґергард Шрьодер заявив, що Німеччина також хоче долучитися до такого міжнародного газового консорціуму. Свій вклад Німеччина оцінює у 2,3 млрд. дол. на модернізацію українських транспортних магістралей. Оскільки третина українських труб експлуатується 25-50 років і майже половина з них вражені корозією та потребують заміни, то така пропозиція є надзвичайно актуальною.
Якщо подивитися на консорціум спрощено, то співпраця виглядатиме наступним чином: Україна входить у нього зі своїми трубами, водночас зберігаючи на них власність, Росія – сировиною, Німеччина (можливо, ще й Італія та Франція) – грішми. Частина цих коштів повинна потрапити в український бюджет.
Проект Росії та України щодо спільної опіки над українським трубопроводом був високо оцінений в Європі. Швидкість реагування виважених і спокійних німців дає підстави говорити про стратегічну важливість проекту для західноєвропейських країн. Саме така реакція викликає декілька запитань, серед них – підтримка нератифікованої “заяви про наміри”, що може розцінюватися як своєрідний тиск. В умовах посилення нестабільності на Близькому Сході та в Перській затоці, в умовах, з одного боку, гальмування економічного розвитку, а з іншого – зростання потреб в енергоносіях (адже Німеччина планує закрити власні АЕС, тому приділяє більшу увагу альтернативним джерелам енергії), для Європи безперебійне постачання російського газу стає питанням економічної безпеки. Очевидно, Німеччина зацікавлена в гарантованому альтернативному газопостачанні, але якщо з цих гарантій Україна усувається, то чи вигідно це нам?
Україна в цьому тандемі, фактично, втрачає свою вагу: про ціни та умови транспортування домовленості будуть укладатися з Росією. Цінність України лише в тому, що саме її територією проходить газогін. У такому випадку ми повинні задовольнитися реконструкцією, підвищенням пропускної спроможності та зростанням доходів від транспортування газу. Навзаєм Росія братиме активну участь в управлінні трубопроводом, що посилить російський вплив в Україні. Якщо станеться так, що Верховна Рада таки прийме рішення про передачу трубопроводу в приватну власність, Росія матиме можливість претендувати на його половину. На даний момент праві політичні сили парламенту негативно оцінили даний проект і за його ратифікацію голосувати не збираються. Натомість пропрезидентська фракція “За єдину Україну” впевнена, що у такий спосіб Леонід Кучма відстоює національні інтереси країни.
Участь Німеччини та зацікавленість Італії і Франції до проекту раптово викликали негативну реакцію США. Чому? Однозначної відповіді поки що немає. Зрозуміло, що дії України без схвалення США та регіональні європейські ініціативи послаблюють глобальний вплив американців. Та й, зрештою, в Україні намічається розходження прозахідних сил на “проамериканські” та “проєвропейські”.
Водночас така наполегливість Росії та Європи ще раз свідчить про те, що Україна володіє стратегічним потенціалом, розумне використання якого може давати великі прибутки.
|
|
