Фокус симультанного простору
|
Репродукія з каталогу-есе Центру Леся Курбаса
|
Побачив світ каталог Центру Леся Курбаса, на “території” якого виступає чимало львівських діячів.
Стійку асоціацію із театром викликає вже сам зовнішній вигляд Каталогу Центру Леся Курбаса (із суттєвим уточненням каталог-есе, бо ж вміщені у ньому дивовижно поетичні, але від цього не менш фохово точні тексти найбільш наближені до жанру вільного викладу, і це, до речі, при доволі стрункій структуризації рубрик!). Кулісні сторінки на завісах, такий же чорний простір, із якого висвітлюється візуальний ряд сценічних “снів сучасності”, портретні плани... При гортанні це дає читачеві справжню насолоду розкішною естетикою чорно-білої графіки(подумати тільки: просте доміно!), засобами художнього оформлення фокусує увагу на тому тарансцендентному фокусі симультанного простору культури, який називається не просто сценою, а Територієї Театру.
Знайомлячи із майстернями Центру: науковою, режисерською, сценорафічною, культурологічною, каталог представляє пошуки тих митців, чиє закорінення в архетипову специфіку Мистецтва продовжує традицію, покладену теорією “образного перетворення” визначного театрального реформатора Леся Курбаса, якому належить визначення ідеального актора парадоксальною формулою “розумний арлекін”.
Обравши собі за мету й інструмент провокацію інтелектуального експерименту у створення світоглядних моделей Театру нової мови, Центр надає перевагу молодим силам і новітнім методологіям, які здатні до генерації таких нових ідей. Театр у цьому випадку постає як конструктор духовного середовища, а сам Центр - відкритою зоною інтегрування у світовий культурологічний контекст.
Доктору мистецтвознавства Неллі Корнієнко як директору Центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса вдалося сформувати його науковий відділ із кола культурологів, які покликані пошукомах “тиші глибокого театрознавства”Мирослав Попович, Олена Коваленко, Ірина Волицька. Ганна Веселовська, Олександр Чайка, Оксана танюк, Олена олевченко, Ольга островерх, Вікторія Селіванова, наталія Шевченко, Наталя Терещенко Неда Неждана, Ніна Новвоселицька - ось імена дослідників історії й сучасності українського театру, активних учасників конференційної діяльності та видавничих проектів Центру.
Після знайомства із цим каталогом есеєм читач, який назнайомий особисто із зусиллями подвижників сучасного театру, може пережити культурний шок від створеного сценографами Володимиром Карашевським.Сергієм Маслобойщиковим, Ольгою Новиковою, коли виявить що еспериментаторство - не “вибране для вибраних” чи напівлегітимний або ж маргінальний андеграунд , а таки потужна і жива мистецька традиція, яку в театрально-експериментальній лабораторії плекають режисери й педагоги Олег Ліпцин, Дмитро Лазорко, Юрко Яценко, Богдан Струтинський, Володимир Кучинський...
Ну, чиє-чиє, а вже прізвище художнього керівника Львівського театру ім. Лесі Курбаса у львів’ян, як то мовиться, “на слуху”. Володимир Кучинський відомий не тільки тим, що свого часу разом із Олегом Драчем заснував Молодіжний театр. Цей учень московськрого режисера Анатолія Васільєва створив Театр оріентований на засадничо національно-етичне осмислення буття, Всесвіту, творчості.
Прямуючи до праоснов національної етики, він намагається повернути рпам’ять про нерозірвані зв’язки людини-космосу -творчості. Тому специфіка його Театру полягає у розкритті акторської індивідуальності.” А це, як зауважила театрознавець Катерина Сліпченко: “ насамперед потребує спеціального актора, якому розвинений сенсорний аппарат та вантаж накопичених знань дають можливість легко почуватися в матеріалі”. Такими зрештою ми й любимо акторів театру Кучинського : олега Стефана, Андрія Водічева, Наталю Половинку,Тетяну Каспрук та інших, завдяки яким. Театр 1995 року бело визнано найкращим в Україні, а його керівник став лауреатор Державної премії ім. Л. Курбаса . Попри ці перемоги, театр Кучинського брав участь і одержував нагороди нта Гран-прі на багатьох престижних фестивалях світу.
|
|
