Машина для “гуманної” страти
ЗНАРЯДДЯ
Ігор МЕЛЬНИК
|
Страта в Парижі у 1857 році
|
25 квітня 1792 року доктор Жозеф Гійотен спорудив у Парижі на Гревській площі незвичну тоді ще машинерію для “гуманного” позбавлення голови й життя. Цього ж дня витвір доктора Гійотена було вперше випробувано на шиї розбійника Ніколя Жака Пельтьє, для якого операція відрубування голови пройшла нібито безболісно. Зрештою, ніхто з тих, кому відрубали голову саме у такий спосіб, вже ніколи не зміг засвідчити того, наскільки “приємною” виявилася ця операція.
Як справжній лікар, Ж. Гійотен спочатку випробував свою машину на тваринах – вівці й телятах.
Потім, 15 квітня 1792 року, пристрій був випробуваний на трьох трупах в’язнів, що померли в тюремній лікарні. Після того лезо стало трохи тоншим й отримало більший кут у своїй ріжучій частині. 21 квітня провели останнє випробування на трьох трупах померлих вояків із військового госпіталю.
Спочатку цю машину називали жіночим іменем “Луїзетта”, однак незабаром – на честь доктора Гійотена – прижилося слово “гільйотина”. Правда, сам доктор не був винахідником цієї машинерії: він просто вдосконалив її й запропонував використовувати для виконання смертних вироків замість відрубування голови сокирою, спалення, повішання, четвертування та інших “малогуманних” способів позбавлення життя.
До речі, з легкої руки доктора Гійотена принцип відрубування різних предметів косим ножем стали використовувати у різних сферах людської діяльності. Донині в друкарнях застосовують гільйотини для обрізування паперу, у металозаготівельних цехах гільйотинами відрубують листові заготовки.
Навіть для обрізування кінчиків сигар дехто користується міні-гільйотинками.
Ім’я винахідника гільйотини загубилося десь у нетрях історії. Такі машини функціонували в Німеччині, Британії та Італії ще у ХІІІ столітті. Перше зафіксоване у документах застосування машини для відрубування голів датоване 1307 роком (то була страта Муркода Баллаха у м. Мертон, що в Ірландії).
Але завдяки пропозиціям доктора Гійотена та “соціальному замовленню” на страти гільйотина стала масово застосовуватись у роки Французької революції. Спочатку її монтували перед кожною стратою і розбирали після неї. Проте 21 серпня 1792 року гільйотину встановили на площі де Крюссель у Парижі на постійно. А трохи згодом гільйотини з’явилися в інших містах Франції.
Катом, що обслуговував першу паризьку гільйотину, був Шарль-Анрі Сансон. Саме йому випала честь відтяти голову самому королю Луї (Людовіку) ХVI. А всього у його “трудовій біографії” зафіксовано 2918 екзекуцій. Його справу продовжував син Анрі. Сам доктор Гійотен теж мало не став жертвою гільйотини. У жовтні 1795 року його заарештували, і навіть готувався смертний вирок. Але доктору пощастило, бо епоха Великого терору вже поволі згорталася, тож Гійотен помер природною смертю від фурункула у 1814 році.
У 1870-1872 роках асистент екзекутора Леон Бергер розробив удосконалену конструкцію гільйотини, яка замінима модель 1792 року.
У XVIII-XIX століттях страти відбувалися на площах при великому скупченні публіки і були своєрідною розвагою, а також мали особливе”дидактичне” значення, бо “виховували” у громадян ненависть до ворогів народу, Франції, громадського порядку. Згодом екзекуції відбувалися на тюремних подвір’ях, але до них допускалися глядачі.
Остання публічна страта відбулася 24 червня 1939 року в подвір’ї тюрми Версаля. Тоді відтяли голову Ежену Вейдманові, який звинувачувався у шести вбивствах. Відтоді страти відбуваються без сторонніх глядачів.
10 вересня 1977 року Гаміда Джайндобі став останньою жертвою французької гільйотини. З того часу смертні вироки у Франції не виконувались, а у 1981 році у Франції і взагалі було скасовано смертну кару.
Окрім Франції, у ХІХ-ХХ століттях гільйотина для екзекуцій застосовувалась у французьких колоніях, зокрема в Алжирі та Індокитаї, а також у деяких європейських країнах —Німеччині, Чехословаччині...
|
|
