Хто на міського голову?
У Куйбіди нарешті з'явився реальний конкурент
ПОЛІТИЧНА РЕКЛАМА
Петро КОЛОДІЙ
Кампанія виборів міського голови Львова входить у найцікавішу фазу. Уже відомі всі претенденти на “крісло № 1” міста, на вулицях можна побачити їхні агітки, ЗМІ активно рекламують кандидатів. Але тільки з появою у виборчих бюлетенях прізвища Любомира Буняка нарешті з’явилася інтрига.
Задовго до старту нинішньої виборчої кампанії політичні експерти сперечалися про майбутнього переможця. Ще до офіційного висунення претендентів було відомо, що намір узяти участь у виборах має Андрій Садовий, директор Інституту розвитку міста. Оточення діючого мера Василя Куйбіди також не приховувало, що Василь Степанович прагне втретє отримати більшість голосів львів’ян. Поява серед кандидатів очікуваного Богдана Федоришина (він також утретє хоче скласти Куйбіді компанію на виборах) і менш очікуваного Юрія Карвацького (“Карпатбуд”) не змінила думки експертів про фаворитів виборчих перегонів, якими вони вважали Куйбіду та Садового. Але коли міська виборча комісія зареєструвала в переліку кандидатів на посаду мера під №1 Любомира Буняка, експерти завагалися...
Сумніви експертів є зрозумілими. Ім’я Любомира Буняка сьогодні, вочевидь, ще не дуже знайоме пересічному виборцю, який мало цікавиться сучасним станом української економіки. Його добре знають у фінансово-політичних колах. Натомість звичайні львів’яни добре знають те, що стало синонімом до прізвища Буняк – нафтопровід “Одеса-Броди”.
Несподіване для багатьох сторонніх спостерігачів рішення Любомира Буняка балотуватися на посаду міського голови Львова суттєво змінило передвиборні сценарії основних претендентів. Команда діючого мера Василя Куйбіди під час нинішньої кампанії основну ставку зробила на примітивну, але досить ефективну популістську тактику – показ свого претендента серйозним господарником державного рівня. У цьому є певний сенс. Попри відсутність в активі Василя Куйбіди справді ефективних для Львова господарських ініціатив, які до того ж були б успішно реалізовані, міський голова має змогу оголошувати своїми особистими досягненнями все, що відбулося у Львові за вісім років його правління – незалежно від своєї реальної причетності до цих справ. Зрештою, суперникам Куйбіди варто було цього сподіватися. Було б дивно, якби Куйбіда не використав своєї інформаційної й адміністративної переваги.
Натомість конкуренти нинішнього міського голови (Федоришин, Карвацький) належать до бізнес-середовища і свої успіхи можуть пов’язувати суто з власною професійною спроможністю. Саме особисті досягнення цих кандидатів стали основою їхньої виборчої кампанії. “Швидкі допомоги” Федоришина, ошатні будинки “Карпатбуду” Карвацького... Однак стереотипне сприйняття виборцями бізнесменів (“великий бізнес не буває чесним”) є суттєвою перешкодою для їх політичного успіху.
Це добре розуміє команда Куйбіди і тому кампанію будує на популістських засадах: мер, підкреслено скромний у побуті, суворо обіцяє “покарати винних” після кожного неприємного випадку (на кшталт обвалу будинку чи балкона в центрі міста), стрибає з парашутом, розказує, як його захоплено приймали у Раді Європи тощо... У свою чергу, кандидатам-бізнесменам немає чим похвалитися. Їхні стрибки з парашутом чи поїздки до Брюсселя (можливо, не менш часті, ніж у Куйбіди) загальною масою виборців усе одно будуть сприйматися як забаганки багатих...
Однак після появи у виборчому бюлетені прізвища Буняка тактика нинішнього мера може зазнати поразки. В його активі є кілька безсумнівних плюсів, які в національно та політично активному Львові є надто вагомими. По-перше, Любомир Буняк, безперечно, асоціююється з нафтопроводом “Одеса-Броди”, який ще на стадії спорудження називали найважливішим проектом України за останні десять років. Причому величали так це будівництво переважно за кордоном, наприклад, у Росії, де провідні економісти стверджували, що після появи цього нафтопроводу Україна “буде втрачена назавжди для Росії”... По-друге, Буняка важко назвати бізнесменом у негативному значенні цього слова. Розмах його економічної діяльності, якій може позаздрити будь-який український бізнесмен, став можливим у рамках державної організації (Магістральні нафтопроводи “Дружба”). Саме Буняк зробив це підприємство винятково прибутковим, хоча особисто з цього нічого не мав – лише фіксовану зарплату держслужбовця. До того ж підтримку Любомиру Буняку ще до його офіційного висунення задекларувала Юлія Тимошенко, фаховий економіст країни.
До речі, тільки Куйбіда та Буняк можуть розраховувати на підтримку найпопулярніших сьогодні політичних брендів. За Куйбіду висловилася “Наша Україна”, за Буняка – Блок Юлії Тимошенко. Інші кандидати не можуть потішитися підтримкою загальнонаціональних політиків такого рівня. Але попри безсумнівну популярність Ющенка у Львові, його протеже Василь Куйбіда останнім часом зробив кілька суттєвих помилок, які можуть йому коштувати голосів багатьох виборців. Зокрема, мер тепло висловлюється про блок “За єдину Україну” і відвідує його акції у Львові, тоді як лідери “Нашої України” неодноразово наголошували на олігархічно-чиновницькій природі виникнення “За ЄдУ”. Окрім того, проти Василя Куйбіди вже висловилися місцеві осередки п’яти (!) партій, які входять у “Нашу Україну”. Причина – неефективна діяльність мера протягом восьми років.
Натомість Любомира Буняка навіть найзапекліші опоненти не можуть назвати слабким господарником. Сьогодні його нагороджують орденами та медалями за будівництво нафтопроводу “Одеса-Броди”, хоча ще кілька років тому найвищі державні чиновники робили все можливе, аби не допустити успішного завершення проекту. Тоді навіть говорили, що Буняк щодня виводить на будівництво по двісті робітників – усупереч прямим вказівкам із Києва заморозити спорудження нафтопроводу...
Усе це змушує команду Куйбіди нервувати. Можливо, саме цим пояснюється скандальна відмова театру “Воскресіння” надати приміщення для зустрічі Любомира Буняка з виборцями. Адже зрозуміло, що основний мінус Буняка сьогодні – це слабке знання його імені пересічними виборцями. У разі активної й продуманої агітаційної кампанії Буняка команда Василя Куйбіди втратить свої козирі.
Соціологічні опитування свідчать, що з усіх кандидатів на міського голову львів’яни найбільше знають діючого мера Василя Куйбіду – що зовсім не дивує, враховуючи восьмирічний досвід Василя Степановича в популяризації власного імені. Однак те, що Куйбіду знають, зовсім не означає, що за нього голосуватимуть: двоє з трьох опитаних готові голосувати за іншого кандидата. І тут з’ясовуємо найцікавіше: за Любомира Буняка готові голосувати майже 90% виборців, які знайомі з його попередньою діяльністю. Тож зараз усе залежить від дій виборчого штабу Буняка. Якщо йому вдасться донести до більшості львів’ян правду про свого кандидата, місто через півтора місяця матиме нового мера.
|
|
