Закон як дишло?...
КОМЕНТАР
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Соціологія свідчить: переважна більшість львів’ян вважає стан правопорядку в місті вкрай незадовільним. Більше того, становище постійно погіршується. Причина? Цілий комплекс проблем. Насамперед ми повинні зрозуміти одну просту річ: ми живемо в країні подвійних стандартів. Якщо чиновник бере хабарі, краде, тоді проста людина запитує себе: чому йому можна, а мені – ні?
Самі наші закони спонукають до їх порушення. Ми маємо податкову систему, яка не дозволяє підприємствам розвиватися і, відповідно, створювати нові робочі місця. Ті підприємці, що хочуть працювати, змушені обходити закон. А дехто, одного разу переступивши закон, уже не може зупинитися. Ніколи не буде нормального захисту правопорядку, доки закон не стосуватиметься однаково всіх – як дрібного кишенькового злодюжки, так і чиновника високого рангу.
На нашу міліцію витрачається більше грошей, ніж на армію. Але злочинності від цього не меншає. У чому тут причина? Збільшення кількості правоохоронців саме по собі ніколи не зменшує злочинності. Її додають економічні закони, які перестають робити людину злочинцем і дають їй змогу заробити чесно.
Багато кажуть і про корупцію серед правоохоронців. Однак чи завжди можна звинувачувати того ж дільничного міліціонера? Для нього важливо хоч якимось чином підтримувати порядок на своїй дільниці. Без зв’язків з авторитетними людьми (часто зі злочинного світу) досягти хоча б якоїсь імітації порядку складно. Так правоохоронні органи зрощуються з криміналітетом, і коло беззаконня замикається. А головна причина цього – в існуючій системі влади.
Отже, ЗНОВУ винна лише влада? Частково. Винен кожен із нас. Коли ви даєте хабара, щоб чиновник виконав свій прямий обов’язок – наприклад, відремонтував дах, ви вже чините злочин. Тому змінювати потрібно систему стосунків у суспільстві. При цьому, безумовно, потрібен реальний громадський контроль за владою. Люди мають бути впевнені у своїх силах і розуміти, що від свавілля чиновника будь-якого рівня їх завжди захистить вищий посадовець. А для цього треба думати, кого обираєш у владу на всіх рівнях – не тільки до Верховної Ради, а й до міської та обласної. Це мають бути люди, які справді захищатимуть своїх виборців.
Не треба перетворювати людей на злочинців, а потім їх ловити. Спочатку треба дати людині змогу чесно працювати. Для цього в першу чергу треба змінити законодавство, що підштовхує людей до правопорушень. Треба знизити податки – і лише тоді посилити відповідальність за їх несплату. Так уже зробили наші сусіди – угорці і поляки, де податки становлять 13-17%. В результаті податкової реформи, безумовно, з’являться нові робочі місця.
Друге питання – адміністративна реформа, суть якої в тому, щоби більшість грошей залишалася в регіонах. І тоді в ЖЕКів будуть гроші на те, щоб ремонтувати дахи, а люди відчуватимуть, що живуть у нормальному суспільстві.
Безумовно, треба підвищити ефективність судової системи, Тут не обійтися без європейського досвіду, без того, щоб судова система була незалежною від інших гілок влади. Доки цього не станеться, суддя буде вимушений діяти за телефонними дзвінками. А ще – коли судді пропонують хабара у кілька тисяч доларів, чи легко йому встояти і далі животіти на мізерну платню?.. Дуже важливо, щоби суд, прокуратура і міліція не були так тісно пов’язані між собою. Зараз, по суті, у цій сфері виникає кругова порука.
Наші закони дуже часто суперечать одні одному, і Конституції в тому числі. Як результат – ситуація “закон як дишло”. Узагалі, суди у нас переважно працюють для з’ясування стосунків між чиновниками, а не для захисту звичайного громадянина від свавілля.
Перерахувати тут усе, що потребує змін, важко, але значні напрацювання є вже сьогодні. У Верховній Раді планую співпрацювати з сильною командою юристів, яка ще раз проаналізує і внесе зміни до нашого чинного законодавства.
|
|
