Олімпійці та їх медалі
Чи всі виграні медалі залишаються у своїх господарів?
ІСТОРІЯ
Катерина СЛІПЧЕНКО
У зв’язку зі скандалом на Олімпійських іграх та з рішенням міжнародної спілки ковзанярів видати канадським фігуристам Джемі Сале та Девіду Пелетьє другий комплект золотих нагород постало запитання, наскільки прецедентне таке рішення. Виявляється, нагороди в олімпійців значно частіше відбирали, ніж роздавали їм додаткові. Інколи, щоправда, їх забирали з наступним поверненням:
1912, Стокгольм. Американець Джім Торп виграє змагання з десятиборства і п’ятиборства, але через рік у нього віднімають обидві нагороди, оскільки в 1909-1910 роках він грав у професійній бейсбольній лізі. Тоді, згідно з заповітом барона Кубертена, Ігри були тільки для аматорів. Торп помер у 1953 році, а золоті нагороди були повернуті його сім’ї тільки в 1983 році.
1924, Шамоні. Норвезький стрибун на лижах із трампліна Торглейф Хауг виграв бронзову медаль.
Через 15 років норвезькі спортивні історики виявили помилки в підрахунку очок. Хауг опинився на четвертому місці, а бронзову медаль із рук доньки норвежця на спеціальній церемонії одержав американець Андрес Гауген.
1952, Гельсінкі. Шведський боксер Інгемар Йохансон був дискваліфікований у фінальному олімпійському бої з формулюванням “за неспортивну поведінку”. Цікаво, що в 1959 році швед став чемпіоном світу з боксу серед професіоналів, а свою срібну нагороду Олімпіади одержав тільки в 1981 році.
1964, Інсбрук. Німецька пара Маріка Кіліуш і Ханс-Юрген Баумлер у 1966 році була позбавлена срібних медалей Олімпіади. Річ у тім, що німці ще до початку Ігор підписали професійний контракт, і хоча жодного виступу поза аматорським фігурним катанням у них не було, покарання уникнути не вдалося. Медалі їм були повернуті лише в 1987 році.
1968, Мехіко. Американський боксер Альберт Робінсон не одержав срібної медалі Олімпіади за те, що був дискваліфікований у фінальному поєдинку проти мексиканця Антоніо Ролдана. Нагороду Робінсон отримав після повернення додому – після різкого протесту, висловленого керівництвом американської делегації.
1984, Лос-Анджелес. Французький бар’єрист Мішель Шардоне був нагороджений бронзовою медаллю – і тільки після цього перегляд фотофінішу визначив, що третім був американець Кім Тернер. Нагороду передали Тернерові. Проте через три з половиною місяці на засіданні Міжнародної федерації легкої атлетики було вирішено затвердити перше нагородження – й медаль знову опинилася в Шардоне.
1992, Барселона. Чемпіонкою в змаганнях зі синхронного плавання повинна була стати канадка Сільвія Фречетте. Проте бразильська суддя Анна Марія де Сільвейра випадково замість 9,7 показала 8,7.
Арбітр швидко заявила про помилку, а канадська делегація подала протест. Журі не стало слухати бразильську суддю й одинадцятьма голосами проти двох затвердило оцінку 8,7. Чемпіонкою в цій ситуації стала Кристен Бабб із США. Тільки в жовтні 1993 року Міжнародна федерація плавання затвердила перемогу Фречетте.
|
|
