Чого варта рухівська спілка?..
КОМЕНТАР
Ігор МЕЛЬНИК
Партії “Український Народний Рух” і “Народний рух України”, які планували об’єднатися вже у квітні, перенесли цю акцію на осінь. Наразі в приміщенні колишньої Центральної Ради в Києві вони провели лише “перший етап об’єднуючого з’їзду” та створили організаційний комітет, який очолили Костенко й Удовенко.
Цікаво, хто з цих двох претендує на роль голови об’єднаного Руху, якщо взагалі злука відбудеться?
Обидва лідери ходили перед суботнім зібранням на Байкове кладовище до могили В’ячеслава Чорновола. Певно, дехто хотів випросити прощення за “помилки” 1999 року, коли так активно шматували на кавалки НРУ?
Усе це дуже сумно, хоч і нагадує старий єврейський анекдот про козу з козенятами, яких рабин спочатку звелів Мошкові завести до своєї халупи, а потім казав забрати, щоби бідний жид відчув себе нарешті щасливим. Тепер рухівці обнімаються та тішаться, що вони на шляху до єднання.
Хоча не всі мають підстави веселитися. Адже не буде вже двох партійних лідерів, мусить залишитись один. Так само потрібно по одному рухівському провіднику в областях, районах, слід зливати та скорочувати міськкоми, райкоми, прошу вибачити, проводи. Чи сподобається це партійним функціонерам? Адже три роки тому багато хто з них активно підтримав рухівське клонування, щоб і для себе здобути якусь посаду. Чи вдасться дійти до згоди отим усім політиканам, котрі ще недавно обливали один одного брудом і билися за печатки та приміщення?
Очевидно, що нинішнє керівництво, скомпрометоване взаємними чварами, мусить відійти і поступитися місцем людям, котрі, незважаючи на всі політичні ігрища, залишилися до кінця справжніми рухівцями.
Звичайно, не маю на увазі “Бойка та компанію”. Поки що НРУ та УНР закликають членів своїх первинних організацій вести агітаційну роботу проти блоку партій “Народний рух України”, який очолює Богдан Бойко, що “необґрунтовано привласнив назву й історію розділеної в 1999 році партії “Народний рух України”. Адже ніщо так не об’єднує, як спільний ворог.
Але вибори минуть, “бойківський рух” щезне, як весняний сніг. Тож треба буде знову когось шукати для ролі об’єднувача. Може, потім до цієї спілки приєднається і партія “Реформи і Порядок”, яка вже четвертий рік обіцяє об’єднатися з Рухом? Однак чомусь, окрім обіцянок, нічого не виходить. Бо найпростіше – декларувати, трохи складніше – у чомусь поступатись. А без цього жодна спілка нічого не варта.
|
|
