Intel Pentium 4 "Northwood"
Порівняння з попередником і оцінка перспектив
ПОСТУП
Задача оптимального вибору комп’ютерних комплектуючих не має, на жаль, чіткого математичного розв’язання: надто багато чинників. Переважно застосовують такий метод: береться прайс-лист, із нього викидаються крайні позиції (цілковита фігня і дуже круті пропозиції), а з тих, що залишилися, вибирається товар із найвідомішими торговими марками і кількісним розпуханням псевдотехнічних характеристик у бік приросту ціни. Рішення не найгірше; не будемо навіть звертати увагу на те, що 256 МБ пам’яті “на борту” у GeForce2 MX – це трохи забагато. Подумаймо краще ось про що: а навіщо взагалі потрібен новий процесор?
Дійсно, а навіщо? Ні, є, звичайно, завдання, які й N-гігагерцовий Pentium M завантажать по самі верхні регістри, от тільки задалекі вони від народу, і не на них розраховані танці синьо-помаранчевих чоловічків у ваших пристроях відображення інформації. Ні, різниця ще є навіть при роботі в Word, от тільки заміряти її дедалі важче й важче: не даремно ж бо кожне нове покоління бенчмарків видає підсумковий результат у балах на порядок нижче – щоби було куди рости, та й користувача 10,5 балу напружують куди сильніше, ніж 1050.
Ігри... Так, вони залишаються, як і завжди, але тут усе дуже “запущене”. Intel марно демонструє на презентаціях тривимірні “демки”, розраховані й показані силами самого лише центрального процесора. Набагато імовірніше, що який-небудь черговий GeForce, який уже практично інтегрував звук, заодно й рахуватиме “фізику” в грі, а уже з вінчестером вони домовляться: організують новий протокол прямого доступу до графічної пам’яті – і навіщо їм тоді процесор зі системною пам’яттю, ці пережитки минулого, які помилково вважалися двигуном прогресу?
А бідні, нікому не потрібні процесори будуть ставати все меншими, будуть прискорюватися, аж поки в один (прекрасний?) день не розпадуться на жменьку фотонів. Ну, до цього дня, проте, ще далеко. Поки що ж подивимося, чим нас втішить новий Pentium 4 – гляди, і зблисне світло...
Зверніть увагу на нижню стрічку маркування: цифри “512” в кінці якраз і вказують на єдину архітектурну відмінність нового процесора від старого – 512 КБ кешу L2 замість 256 КБ. Проте реалізація цієї відмінності стала можливою лише внаслідок переходу фабрик Intel на 0,13-мікронну технологію виробництва з використанням мідних з’єднань. Як наслідок, на 200-міліметрову пластину влазить вдвічі більше кристалів, ніж при виробництві за 0,18-мікронною технологією. (Надалі ж, із переходом на 300-міліметрові пластини, ця кількість збільшиться ще в 2,5 разу). А наслідком нового техпроцесу стануть, і це абсолютно очевидно, вища максимальна частота процесорів і знижене тепловиділення (49,8 Вт TDP у 2,2-гігагерцовой версії Northwood проти 75 Вт у Willamette 2 ГГц).
Цікаво зазначити, що процесор на новому ядрі містить 55 мільйонів транзисторів (площа – 146 мм2), з яких близько 40% (у Willamette – 42 мільйони транзисторів, а змінився тільки об’єм L2) припадає на кеш – непогано, га?!
Природно, нове ядро вимагає нової навантажувальної прямої живлення процесора, але тут ніяких проблем для користувачів виникнути не повинно: всі материнські плати під Socket 478 проектувалися вже з розрахунку на нові процесори, їх нинішній VRM таку пряму підтримує, так що в гіршому разі вам доведеться перешити плати БІОС. Залишається ще згадати про те, що процесор з частотою 2 ГГц буде останнім в лінійці Willamette, лінійка ж Northwood почнеться з 2-гігагерцового, так що для розрізняння крайніх примірників Intel знову вимушений вдатися до індексу “А”: “молодший” Northwood буде офіційно називатися Intel Pentium 4 2A ГГц.
Підбиваючи підсумки, насамперед треба визначитися з позицією, з якої оцінюватиметься Northwood. На щастя, сьогодні ми не стоїмо на порозі якого-небудь революційного повороту, що неминуче тягне за собою зміну чіпсету і типу системної пам’яті. У наявності – плавний еволюційний процес, в якому нам відведена лише роль спостерігача, а все інше зробить Intel. Так що розслабимося – і будемо отримувати задоволення.
А причини бути задоволеними є. У нового процесора всього одна перевага перед старим, але вона реально працює і приносить дуже непогані дивіденди. На одній чаші терезів, щоправда, у нас копійчана перевага в кодуванні за допомогою DivX v4.02 і негативний приріст в DX-06, але на іншій – 30% поліпшення роботи з RDRAM. У середньому ж вага показує +5-8%. І це враховуючи те, що в суто процесорних задачах цей показник може бути і більше (а для чого ще ви берете топ-модель?).
Проте ще раз нагадаю, що порівнювати напряму нове і старе ядро не дуже цікаво і нерозумно: вони все одно не перетнуться в лінійці Pentium 4 (точніше, перетнуться лише один раз, і порівняльні показники у вас перед очима), так що вибору не буде. Можна лише зробити зарубку собі в пам’яті: Intel не підвів, новий процесор не гірший від старого.
Ну, а що ж із перспективами? Вони також ввижаються в райдужному світлі: в тестах на взаємодію процесора і пам’яті виходить 10-15% виграшу на 10-відсоткове прискорення шини. Переваги в програмах, орієнтованих на графіку, ми до уваги не братимемо, оскільки частота AGP і PCI у плат із майбутнім 133-мегагерцовим процесором, очевидно, буде “в нормі”, а от синхронно працюючі на 133 МГц Pentium 4 і DDR266 – це дуже привабливо і дуже “результативно”, як можна передбачити, виходячи з показників Willamette 2,2 ГГц.
За матеріалами www.iXBT.com
|
|
