НАТО витісняє Росію з Центральної Азії
Центрально-Азійський регіон погрожує перетворитися на потужний регіональний центр
ГЕОПОЛІТИКА
Богдан ГОЛОБУД
|
Шеф Пентагону Рамсфельд знайшов підхід до середньоазійських лідерів. Світлина Reuters
|
Ще півроку тому ніхто не міг передбачити, що у Центральній Азії, де, як здавалося, навічно зацементувалися російські впливи, будуть розміщені бази країни НАТО. Того, хто висловив би таке передбачення, відверто висміяли б. Однак після терактів у Вашингтоні 11 вересня минулого року та з початком афганської кампанії світ кардинально змінився.
Нині у Киргизстані та Узбекистані дислокуються не лише американські, а й німецькі та французькі війська, у Таджикистані російським “миротворцям” пропонують забратися з центру Душанбе і перейти на околиці, а Казахстан має намір послати своїх військових до Афганістану під командуванням сил НАТО.
Після розпаду Радянського Союзу Москва поступово втрачала вплив на Сході – Казахстан, Таджикистан, Узбекистан, Туркменистан, Киргизстан почали здійснювати незалежну політику. Однак прихід до влади в Афганістані руху “Талібан” змусив республіки Центральної Азії озиратися на Москву, яка отримала підстави для відновлення свого статус-кво у Центральній Азії. Проте нині політика Росії у цьому регіоні зазнала краху. Центральна Азія стала своєрідною Меккою для міжнародної дипломатії й активно відкривається світові. Якщо раніше цей регіон був затиснутий між Росією та Китаєм, то зараз сюди дедалі частіше приїжджають західні дипломати.
Останні дії і заяви США підтверджують, що Штати розраховують на тривалу присутність у Центральній Азії. ВПС США розпочали розгортання своїх сил у Манасі – на міжнародному летовищі Киргизії. У найближчому майбутньому там будуть розміщені військовики з 14 країн світу, у тому числі таких країн НАТО, як Німеччина, Франція та Норвегія. Зараз у Киргизії перебувають близько 500 вояків зі США і Франції. В Узбекистані створена постійна американська військова база в Ханабаді з півторатисячним особовим складом. Під контролем Сполучених Штатів перебувають також аеродроми у Таджикистані і Пакистані.
Китай у червні минулого року вжив заходів з розширення свого впливу в регіоні шляхом заснування Шанхайського пакту. Однак нині колишні республіки усе менше зважають на свого грізного сусіда. Пекін недаремне побоюється втратити вплив у регіоні. Киргизька база Манас розташована всього за 250 кілометрів від китайського кордону. Росія, яка досі свій регіональний вплив намагалася реалізувати за допомогою військово-політичного блоку ДКБ (Договір про колективну безпеку СНД) за участю Киргизії, Таджикистану і Казахстану, тепер не може розраховувати на прихильність колишніх сателітів.
Нині Центральна Азія сама організується і за допомогою Заходу може перетворитися на потужний регіональний центр. 24 січня в Бішкеку завершилася дводенна зустріч експертів Киргизстану, Казахстану, Узбекистану і Таджикистану з приводу реорганізації Центрально-Азійського Економічного Співтовариства (ЦАЕС) в Центрально-Азійське Співробітництво (ЦАС). Незабаром в Алмати відбудеться зустріч президентів Таджикистану, Узбекистану, Киргизстану і Казахстану в рамках ЦАС. Діяльність ЦАС, зокрема, буде також зосереджена в енергетичній сфері – транспортування нафти та газу з Центральної Азії через Афганістан до Пакистану, Індії та Індійського океану. Миротворча фаза в Афганістані, яка прийшла на зміну військовій, сприятиме залученню інвестицій до Центральної Азії.
Така зміна ситуації у Центральній Азії могла б принести багато користі й Україні. Адже Узбекистан є членом регіонального блоку ГУУАМ, і через цю країну Київ має можливість доступу до Афганістану та нових риків збуту. Наприкінці січня у Тбілісі на восьмому засіданні національних координаторів країн-учасниць ГУУАМ було оголошено, що проект міждержавної угоди про створення в рамках даного об’єднання зони вільної торгівлі в цілому готовий і буде розглянутий на Ялтинському саміті. Таким чином ГУУАМ та ЦАС можуть активно співпрацювати, розширюючи свої відносини.
Однак Київ, постійно озираючись на Москву у своїй зовнішній політиці, втрачає як політичну, так і економічну ініціативу. Порівняно з країнами Центральної Азії участь України в антитерористичній кампанії є доволі невиразною. Україна лише відкрила свій повітряний простір для небойових літаків НАТО, обмежуючись пропуском військово-транспортної авіації та заправників. Про жодну активну співпрацю з країнами Північноатлантичного Альянсу мова не йшла.
|
|
