Не те тепер Братство
КОМЕНТАР
Любко ПЕТРЕНКО
На початку 1989 року, тобто 13 років тому (аж не віриться, що стільки часу минуло), ми створювали Студентське Братство. Саме Братство, бо буремний час тоді вимагав родинної єдності, впертості й безкомпромісності.
Не хочу ідеалізувати СБ тодішнє, бо й у ньому виникало багато внутрішніх проблем, створених чи то провокаторами, чи то власною недосвідченістю. Але стійкості все ж нам вистачало. Комусь – менше, комусь – більше: не кожен ладен був кинутися під танк на параді 9 травня, не кожен знаходив у собі сили стати на герць проти ЗМОПівських кордонів, оголосити сухе голодування у в’язничній камері. Але щоби хтось із представників влади зміг нас приборкати навіть не залякуванням, а якимись натяками на евентуальні неприємності?.. Як кажуть представники молодого покоління, на такі дешеві “понти” ми однозначно не купувалися.
Так, нині Студентське Братство не повинно вже бути аж таким революційним. Нині є потреба в конструктивній співпраці чи опозиційності, в пошуку консенсусу з іншими політичними силами чи навіть із владою. Але чи виправдовує все це відсутність принциповості у найактивніших представників молодого покоління, прагнення пристосуватися, стати “комсомольцями нинішнього часу”?
Зайве коментувати саму подію 29 січня під театром “Воскресіння”, бо сталася звична чиновницька провокація, яких ще буде й буде до закінчення виборів. Варто оцінити подальші дії керівництва Студентського Братства, яке, побачивши перед собою перших осіб міста, не на жарт перелякалося і почало спихати вину на кого завгодно, лише не на себе. На світанку братського руху ми знайшли би спосіб провчити легкодухів, хоча й прецедентів таких практично не було. Як же СБ має намір врятувати свій імідж нині? Побачимо.
|
|
