Enigma. Остання кров
АУДІО
Роман ЗАЯЦЬ
|
ENIGMA. Love, Sensuality, Devotion. The Greatest Hits (2001,Virgin/EMI)
Сьогодні музика Майкла Крету та схлипування й шепіт, упереміш зі співом, його дружини Сандри не справляють того враження, як, скажімо, з виходом перших двох альбомів – саме тих, які ми добре пам’ятаємо завдяки присутності григоріанського хору. Сьогодні назва Enigma вже не електризує ні слухачів, ні журналістів. Тож нарешті настав час підбити підсумки під зробленим і або припинити існування, або ж придумати щось нове. Творець проекту Майкл Крету під час однієї з промоційних конференцій з нагоди виходу збірника The Greatest Hits обнадійливо пообіцяв, що все ж таки готовий ще раз здивувати своїми музичними експериментами: “Love, Sensuality, Devotion. The Greatest Hits – це документування першої фази творчості проекту Enigma. Але я обіцяю, що будуть наступні. А поки що це немовби закінчення першого тому нашої історії. А їх буде багато, бо Enigma і надалі залишається незакінченою повістю...”
Хотілося б у це вірити. Але поки що “новий виток у творчості” представляє єдина нова композиція збірника – Turn Around. Якщо це і є та “дивинка”, за словами Крету, то, по-моєму, краще було б зібрати прес-конференцію, оголосити про те, що проект вичерпав себе як такий, – і припинити існування. Решта творів збірника абсолютно вичерпно представляють дотеперішній чотириальбомний доробок Крету та компанії. “Есенція” з попередніх платівок представлена, зокрема, наново “зремастерованими” версіями хітів Gravity Of Love, Return To Innocence, Sadeness (Part 1), Mea Culpa, Beyond The Invisible тощо. Усього на диску є 18 пісень, які дійсно показують історію розвитку проекту, хоч і не розміщені у хронологічній послідовності – від перших напівтаємничих композицій, де так правдиво “дихала” Сандра, через наступні, де майстер Крету додав деякі елементи world music, до транспсиходелічних кавалків, які залишили прихильників творчості Enigmа майже байдужими... Але, як би там не було, ми пам’ятатимемо Майкла Крету як піонера “електронно-містичного new age” і музиканта, що вдало балансував на межі кічу та справжньої музики.
|
|
