Кучму звинувачують у розкраданні
Верховна Рада побачила ознаки злочину в діях президента Леоніда Кучми, екс-міністра Анатолія Лобова та народного депутата Юхима Звягільського
СКАНДАЛ
Олег КОНИК
|
Світлина з колекції Грицька БУБЛИКА
|
Позавчора парламент продемонстрував народу, як треба боротися з оргзлочинністю. Верховна Рада підтримала депутатський запит до генерального прокурора Михайла Потебенька щодо порушення кримінальної справи проти президента України Леоніда Кучми, колишнього міністра Анатолія Лобова та народного депутата Юхима Звягільського, у діях яких простежено ознаки злочину.
Це вже не перший депутатський запит до Генпрокуратури, який успішно проходить голосування в парламенті. Як у більшості випадків, його авторство належить членам неформального депутатського об’єднання “Антимафія” – Григорієві Омельченку й Анатолієві Єрмаку. Вони вважають, що в діях зазначених представників влади є ознаки злочину, передбачені статтею 191 Кримінального кодексу України. Зокрема, депутати наводять факти “привласнення, розтрати державних валютних коштів в особливо великих розмірах у сумі 12 млн. німецьких марок”. Окрім того, просять Генпрокуратуру розслідувати обставини вбивств осіб, які володіли інформацією про здійснення цього злочину.
Якщо більш конкретно, то йдеться про події ледь не “сивої” давнини: тоді, коли Леонід Кучма був прем’єр-міністром (жовтень 1992 – вересень 1993 року), Анатолій Лобов – міністром (жовтень 1992 – березень 1993 року), а також коли Юхим Звягільський виконував обов’язки глави уряду (вересень 1993 року – червень 1994 року). Як стверджують Омельченко та Єрмак, у Леоніда Кучми, його родичів і близького оточення є валютні банківські рахунки за кордоном. Зокрема, в поданні йдеться про те, що в березні 1993 року народний депутат Юхим Звягільський (на той час він обіймав посаду голови Донецького міськвиконкому) звернувся до прем’єр-міністра Леоніда Кучми з клопотанням виділити 35-40 млн. німецьких марок для викупу частки статутного капіталу в німецької фірми VAREX на користь Донецької міськради та підприємства “Донецьквторкольормет”. На початку квітня того ж року Юхим Звягільський повторно звернувся до Леоніда Кучми з клопотанням дати вказівку про перерахування фірмі VAREX 12 млн. німецьких марок до 15 квітня 1993 року і 23 млн. німецьких марок до квітня 1994 року. Леонід Кучма нібито скерував відповідне письмове доручення. У запиті зазначено, що депутатське розслідування встановило, що, отримавши 12 млн. німецьких марок, директор фірми VAREX Норберт Петерс перерахував ці кошти на закордонні валютні рахунки громадян України. Серед цих осіб був нібито і тодішній міністр Анатолій Лобов.
За інформацією депутатів, із привласненої іноземної валюти, понад 7 млн. 345 тис. німецьких марок, 3 млн. Анатолій Лобов передав готівкою Леонідові Кучмі чи переказав на контрольовані ним закордонні рахунки. Також гроші від фірми VAREX було спрямовано на закордонні рахунки громадян і комерційних структур, які їм належали. Зокрема, Юхимові Звягільському дістався 1 млн. німецьких марок. Як вказано в запиті, усі розтрачені 12 млн. німецьких марок належали Державному валютному фонду України.
Народні обранці також стверджують, що за цей час було вбито людей, які володіли інформацією про розкрадання державних валютних коштів. Зокрема, бухгалтера фірми VAREX Беату Шмальцль, яка знала про цю фінансову операцію і разом з керівником фірми перераховувала валютні кошти. “Допомогли” піти на “той” світ перекладачеві Євгенові Гомелькові, який працював на переговорах щодо цієї оборудки. Раптово помер і начальник юридичної служби Київського НВО “Реле і автоматики” Едуард Кармелицький, який також брав участь у зазначених переговорах. Окрім того, у запиті йдеться про те, що 29 грудня 1993 року фірма VAREX перерахувала 600 тисяч німецьких марок на особистий валютний рахунок компанії “457-Мрія”, яка належить Олександрові Кравчуку – синові екс-президента України Леоніда Кравчука...
Отже, розкручено ще один скандал. Чи дістанеться ця справа до суду – вирішувати Генпрокуратурі.
Однак якщо пригадати долю багатьох безславно забутих депутатських запитів, то можна припустити, що й нинішня ініціатива парламенту не пройде випробування потебеньківцями. Зрештою, Верховна Рада сама винна у створенні ситуації, коли її рішення дуже легко проігнорувати: не Генпрокуратура мала б вивчати такі подання, а слідчі депутатські комісії. Однак цьому заважає те, що парламент досі не ухвалив закону про надання зазначеним структурам статусу та функцій слідчих органів – лише тоді Верховна Рада матиме право порушувати та передавати справу до суду.
|
|
