Хрестовий похід аграріїв
ВАНДАЛІЗМ
Вікторія САДОВА
Про ситуацію, що склалася з тиском на Музей релігії, “Поступ” уже повідомляв. Однак події розгортаються так, що влада, не бажаючи розуміти проблеми цього наукового закладу, сама дає привід для ескалації напруженості.
Хоча музей не проти церкви (та й його працівники є людьми віруючими, а дехто навіть і парафіянами Храму пресвятої Євхаристії), однак легким розчерком пера влада зіштовхує лобами музей – основного орендаря Домініканського костелу, який несе матеріальні видатки за його утримання й охорону, та парафіян, які справляють там свої культові потреби за угодою, що її свого часу уклав директор музею Володимир Гаюк із головою Світового Християнського Конгресу УГКЦ Михайлом Косівим.
Минулої неділі дійшло навіть до відкритого конфлікту: войовничо налаштованим парафіянам, переконаним у тому, що тільки церква має монопольне право на перебування в цій споруді державного підпорядкування, забаглося вже і негайно виносити геть музейну бібліотеку, яка тимчасово зберігалася в захристії. І це в сьомий день тижня! Захищаючи державне майно – книгозбірню, яка налічує чимало унікальних релігієзнавчих видань, у тому числі й бібліографічних раритетів,— головний охоронець фондів була змушена звернутися за допомогою до правоохоронців.
Нині, як повідомив заступник директора музею Мирослав Гуменний, триває переміщення бібліотечних фондів у костельне підземелля, вже евакуйовано понад 40 відсотків книжок. При цьому всім зрозуміло, що спакованою бібліотекою науковці упродовж тривалого часу не зможуть користуватися.
Та й у підвальних кліматичних умовах книжки просто приречені на загибель. Це мусив би добре тямити начальник управління культури Василь Откович, який, ще донедавна керуючи Національним музеєм у Львові, спричинив катастрофу у фондах стародруків. Але він також, услід за заступником голови ЛОДА Володимиром Геричем, підтримує ідею передачі храму у власність УГКЦ.
Така підтримка обласного керівництва, у віданні якого перебуває Музей релігії, надихає о. Йосипа Міляна на радикальні кроки в досягненні мети – вилучити Домініканський костел з Кабмінівського “Переліку культових будівель, які не підлягають передачі релігійним організаціям”. Таку ж “штрафну санкцію” за зволікання зі звільненням вівтарної частини, балконів та хорів храму пропонує й “непотоплюваний” Юрій Решетило – заступник начальника відділу в справах релігії, забуваючи, що приміщення храму – невід’ємна частина музейного комплексу, яка передбачає проведення екскурсій, наукових конференцій, фестивалів духовного співу, концертів органної і камерної музики, презентацій, зустрічей із керівниками релігійних і громадських організацій та екуменічних (підкреслюю – екуменічних) богослужінь.
Згідно з дорученням ЛОДА від 2 листопада 2001 р. за № 385, музей зобов’язаний перенести з храму не тільки бібліотеку, а й орган та інші служби (в тому числі бухгалтерію, реставраційні майстерні тощо). От тільки куди? Цього керівники не вказують. То вже не їхньої державної ваги клопіт: нехай собі музей тим мастить голову. Головне, щоби він задовольнив церкву, яка, маючи вплив на парафію, може робити певну погоду – самі здогадуєтеся, якої – весняної пори.
коментар
Василь Откович
начальник управління культури ЛОДА
Ви самі повинні розуміти, що Храм є Храмом, і в ньому не місце різним технічним службам музею. Ну як це має виглядати: музейні працівники ходять у святая святих, захристію, де розміщена бібліотека, через те місце, на якому повинен стояти священик? Є ж певна етика, є канонічні церковні вимоги. А особливо це стосується нашої церкви, яка має за приклад візантійський обряд. Це на Заході можливі якісь концерти у вівтарній частині, там на це дивляться більш толерантно, та візантійський обряд зберіг чистоту традицій, за якою на місце священика не повинні ставати органісти чи співачки, бо так не личить. Ми повинні бути делікатними у розумінні цих специфічних вимог. Адже тепер, після скількох безбожних десятиліть, ми нарешті маємо змогу розвивати свою церкву.
|
|
