Хто трощить політичну порцеляну?
КОМЕНТАР
Любко ПЕТРЕНКО
Приємно й просто мати справу з людьми, які говорять те, що думають, не камуфлюючи свої промови у шати удаваної стриманості та політичної коректності. Усе чітко й зрозуміло: “Північна Корея-Ірак-Іран – це вісь зла!” – заявив американський президент Джордж Буш. Ще не стерся з пам’яті схожий вислів Рональда Рейгана: “Радянський Союз – це імперія зла!”. Пригадується і тодішня критична реакція європейців, які не звикли до такої шокуючої відвертості у висловлюваннях політиків високого рангу. Ще гостріша критика зі Старого континенту прозвучала тепер на адресу Буша: “Як же так, ми ж лише почали налагоджувати взаємини з Іраном, а Вашингтон хоче розтоптати паростки згоди, поки вони ще не розпустилися!”
Що ж, трансатлантичні суперечки такі ж старі, як і саме відкриття Америки. Європейцям завжди здавалося, що ці зухвалі ковбої своїми різкими рухами можуть побити “політичну порцеляну”. Як узагалі їм вдається вже понад півстоліття виживити в одному військово-політичному альянсі? Хоча що ж тут дивного: всі вони належать до єдиної західної цивілізації. І ця цивілізація зараз перебуває в стані підвищеної небезпеки. Тому зараз доречніше дбати про ефективність превентивних заходів, а не про куртуазність поведінки.
Своєю звитяжною воєнною операцією в Афганістані США вже вкотре продемонстрували ефективність своєї стратегії. Що може запропонувати Європа у відповідь: невдалі спроби близькосхідного посередництва, безрезультатні виховні теревені з країнами, які підтримують тероризм, відсутність військової міці. Америка в мілітарному плані настільки далеко обігнала всю разом узяту Європу, що про якесь рівноцінне партнерство не може бути й мови. І йдеться не лише про військово-технічний бік справи, але й загалом про теорію й практику застосування військової машини. Згадаймо, скільки внутрішньополітичних проблем виникало в європейських урядів, коли ті намагалися взяти участь два роки тому в косовській кампанії, а тепер – в афганській.
Тепер Європа знову бідкається: Іран, бачите, образиться – страшна проблема. Дарма, що іранське керівництво продовжує підтримувати світові терористичні рухи і мати в носі всілякі повчання Заходу. І якщо зараз не зламати цю хитру лінію Тегерана, поки триває антитерористчна кампанія, то завтра щось на зразок “Аль-Каїди” загрожуватиме спокою західного суспільства вже з іранської території.
|
|
