Економте воду і саджайте дерева
КЛІМАТ
Боніфацій КЛЬОНОВИЧ
Відповідно до доповіді Світової метеорологічної організації (СМО), яку опублікували минулого тижня, 2001 рік став найтеплішим за весь час вимірювання цією організацією середніх показників температури на нашій планеті (до цього рекордним був 1998 рік). За даними СМО, стійка тенденція до потепління земного клімату спостерігається протягом уже декількох десятиліть, причому від початку 80-х середньорічна температура постійно перевищувала нормальний рівень.
Зважаючи на це, автори доповіді навряд чи помилилися, прогнозуючи, що в найближчі роки нас очікує подальше глобальне потепління. Однак опубліковане дослідження СМО не містило жодної конкретики як щодо можливої тривалості поточного температурного тренду, так і стосовно очікуваного діапазону “середнього приросту”.
На фоні малозрозумілого “офіціозу” СМО виступи учасників щорічної конференції Американської асоціації геофізиків, яка відбулася в Сан-Франциско, відрізнялися більшою інформативністю. Резонансною стала доповідь Національної дослідницької ради Академії наук США, присвячена аналізу історичної динаміки перепадів земної температури.
Головний висновок цього виступу зводився до того, що серйозні зміни кліматичних умов на нашій планеті можуть відбутися дуже різко і “без якихось видимих передумов”. Річ у тому, що до недавнього часу у світовому кліматологічному співтоваристві переважала точка зору, згідно з якою глобальне потепління, що спостерігається протягом останнього сторіччя, – це повільний еволюційний процес, який не передбачає різких температурних стрибків і супутніх їм екологічних потрясінь (за останні 100 років середньорічна температура на Землі виросла менше ніж на градус за Цельсієм).
Але на підставі багаторічного аналізу кілець дерев і бульок газу, які застигли в льодовиках, американським ученим вдалося встановити, що в минулому тривалі етапи поступових кліматичних змін періодично чергувалися з раптовими різкими температурними коливаннями, причому в окремих регіонах такі стрибки температури сягали десяти і більше градусів протягом лише одного-двох десятиліть.
Людська цивілізація завдяки своєму юному віку, очевидно, поки що не випробувала на собі таких явищ (найсвіжіші приклади погодних катаклізмів належать до останнього льодовикового періоду), але чимало спеціалістів вважають, що ймовірність їхнього виникнення є досить високою в цьому сторіччі.
Найбільш відомий, хоча суперечливий сценарій кліматичної катастрофи – можлива зміна напрямку течії Гольфстрім. Утім, на конференції в Сан-Франциско основна увага приділялася потеплінню в Арктиці, а дещо менша – в Антарктиці (відповідно до останніх вимірів, тільки за останнє десятиліття середня товщина льоду в Північному Льодовитому океані зменшилася на 1,5 м).
На жаль, незважаючи на надмір поточних кліматологічних дослідів, передбачення майбутнього, як і раніше, залишається ахіллесовою п’ятою: обрій метеорологічного прогнозу є вкрай обмеженим (не більш ніж два-три тижні). Констатуючи цей сумний факт, один з авторів доповіді Національної дослідницької ради Річард Алей визнав, що “наразі погодні реалії найчастіше дуже відрізняються від наших прогнозів, і нам не залишається нічого іншого, як намагатися якимось чином враховувати в наших кліматичних моделях елементи непевності й випадковості”.
Оскільки в метеорологів немає інструментів довгострокового прогнозування, вони змушені обходитися дуже загальними рекомендаціями й у сфері державної кліматичної політики – по суті, усі їхні корисні поради зводяться до “накопичення запасів води на випадок майбутніх посух” і “садіння дерев для компенсації можливої загибелі рослин”.
|
|
