Бенефіс Надії Гаранюк
АРТ-АНОНС
У Будинку вчителя, що по вул. Коперника, – не просто виставка, заздалегідь запланована, до якої готується професіонал, а творчий звіт митця-самоука про своє життя, де кожна праця – це певний “символ”, за яким вбачається спогад, можливо, сповідь про свої “буремні” життєві пережиття.
Маленький зал, мабуть, не зовсім відповідає вимогам сучасної експозиції, але не це головне. На стінах – понад 60 робіт різних розмірів (від метра до тридцяти сантиметрів). Усі вони виконані в техніці олійного малярства. Що спонукало “йменинницю” взятися за одну з найскладніших форм мистецького творіння? Жінка з вищою філологічною освітою, яка більшу половину свого життя присвятила молоді - учням, студентам, навчаючи їх англійської мови... Тут напрошується думка про закономірності, навіяна “Категоричним імперативом” Е. Канта: підсвідома енергія людини захована глибоко в емоціях, її необхідно розбудити, дати їй волю, дати творче осмислення, нове життя, а найголовніше – “віру”, без якої “творець” не в змозі себе проявити.
Доня Лариса навчалась у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша й прекрасно закінчила інститут... Мабуть, це вже від матері-волинянки. Її роботи дихали національним сяйвом, ліризмом і поетичною мелодійністю. А з яким натхненням і повагою прозвучав виступ Всеволода Іськіва, в кожному слові якого відчувався пошанівок до нашого українського міцного родинного життя. До щирих побажань долучилася львівська артистична еліта – і ця маленька “келія” наповнилася галицькою доброзичливістю і людською теплотою. Складалося враження, що перебуваєш у своїй родині, в українській хаті. Бо товариство, з яким подорожувала пані Надія від сивого Дніпра, Шевченківських місць до мальовничо могутніх Карпат, – прекрасне. Просто на столах розкладені етюди малих розмірів, та ж їм може позаздрити і професіонал: кольорові зіставлення виконані зрілою артистичною рукою.
І коли більшість сучасних митців намагаються потрапити в “стильову шухлядку”, то тут постає запитання: “А куди залучити Надію Хрисантівну?” Та хіба їй це потрібно? Вона творить енергетично, сміливо, натхненно, з любов’ю...
Стефан-Йофафат Костирка
|
|
