Проблема "Скрябіна" на "круглому столі"
ФЕСТИВАЛЬ
Любко ПЕТРЕНКО
|
Світлина Віталія ГРАБАРА
|
“Слухай українське!” – закликали нас учасники групи “Скрябін” та організатори однойменного фестивалю – Мистецьке об’єднання “Дзиґа” та Радіо Ініціатива. А якщо в тебе не виходить слухати українське (чи, як влучно зауважив редактор часопису “Четвер” Юрко Іздрик, “принаймні не слухати російського”), і якщо ти в стані сформулювати своє бачення проблеми, то можна ще й взяти участь у дискусіях за “круглим столом”...
Цікавий задум організаторів: перед виступом кожної групи спровокувати журналістів подискутувати з музичними виконавцями на тему браку популярності україномовної музики й загалом україномовної культури в Україні. Задум ще вимагає якісної реалізації. У першу чергу для цього потрібне відповідне приміщення й умілий модератор.
З приміщенням проблем не було – клуб-кафе “Лялька” якнайкраще підходить для таких акцій. Щоправда, “стіл” вийшов ну ніяк не круглим – якимось змієподібним. Утім, кожен, хто дуже прагнув побалакати, отримав таку можливість. Кожен, хто мав що сказати, не втрачає надії зробити це наступного разу, адже до закінчення фестивалю ще далеко.
Модераторські функції не побоявся на себе взяти львівський dj Роман Чайка, котрий чомусь відразу почав “наїжджати” на представників преси, мовляв: “Ви свідомо саботуєте присутність україномовних виконавців на сторінках газет, в ефірі радіо та телебачення. Вам чомусь більше кортить писати про “Віагру”, “Отпєтих машенніков” чи “Тату”. Чайка так захопився цими закидами, що навіть забув про свої головні функції – чітко сформулювати тему дискусії й час від часу спрямовувати її в раціональне річище.
Журналісти теж не надто переймалися тим, що варто було б предметно міркувати над проблемою української пісні, а не спрямовувати всі сили на контрзакиди, мовляв: “Ви, музиканти, зробіть щось якісне, то ми й напишемо про вас!”. Так фактично не цілком “круглий стіл” звівся до сеансу взаємозакидів. Дискутанти зовсім забули, що тут присутні музиканти “Скрябіна”. Ніхто й не задумався над тим, що, може, розмови (аби зробити їх конкретнішими) слід було закрутити навколо проблем, пов’язаних із цією групою. Одна з них полягає в тому, що більшість груп, створених поза Києвом, повинні раніше чи пізніше переїжджати до столиці, оскільки лише там існують фінансові та організаційні можливості для повноцінного творчого розвитку. А цей процес знекровлює мистецьке життя у регіонах України.
Тож першу дискусію не можна назвати цілком вдалою, добре лише, що вона відбулася. Є надія, що вади в проведенні дискусій буде проаналізовано й усунено. Зрештою, головним на фестивалі є не патякання, а сам концерт. А хто в нас не любить нашого рідного “Скрябіна”? Який, щоправда, змінив галицький затишок на київський розмах. Ми це йому пробачимо за старі хіти разом із трохи новішими, які цього разу знову доводили публіку до шалу. Оваціями кожну композицію вітали як присутні в клубі-кафе “Лялька”, так і ті, хто спостерігав за концертом у менш комфортних умовах – на площі Данила Галицького на відеоекрані.
Присутнім на концерті був навіть лідер групи “Океан Ельзи” Славко Вакарчук. Він теж виявився палким шанувальником “Скрябіна” й майже кожну його композицію вітав стоячи бурхливими оплесками.
Публіка була в захопленні, але вимагала ще й ще: “Давай “Голих дівчат, що бігають по хаті!”. Кузьма знаходив щоразу привід, аби відмовити. Але навіть без цього хіта всі дістали від концерту максимум сатисфакції. “Скрябін” відспівав і подався назад до столиці, аби знову перетворитися на “вічного українського революціонера” й далі воювати із засиллям російськомовної культури. Зрештою, всі дороги ведуть до Києва. А нас у Львові чекають продовження фестивалю “Слухай українське” і нові дискусії про проблеми української пісні.
коментар
Кузьма (Андрій Кузьменко), група “Скрябін”
“Ми маємо проблему у Львові. Я завжди Львів у Києві ставив у приклад. Поки до мене не підійшов Ілля Лагутенко з “Мумій Тролля” після свого концерту у Львові (навесні 2000 року – авт.), і каже: “Кузьма, та що ти мене тулиш, там усі радіостанції крутять російську музику. Ви себе не любите.” Якщо ми є у Львові і себе не любимо, кому нафіг треба нас любити? Себе треба любити і поважати”.
Тарас Чорновіл, народний депутат України
“Трошки сумно, що подібні акції відбуваються все рідше і рідше, а робити їх все важче і важче. Здавалося б, парадокс, адже в Україні зараз значно розвиненіша інфраструктура, ніж була, скажімо, 9-10 років тому. Напрошується тільки один висновок: ці інфраструктури – інформаційні, комунікаційні, сервісні – працюють на інтереси осіб, в українській культурі не зацікавлених”.
Микола Рогуцький, співорганізатор фестивалю,
президент корпорації “Артор”
“Я вважаю, що це дуже потрібна справа, і якщо в держави, будемо сподіватися, з об’єктивних причин, не вистачає коштів на розвиток української культури, повинні підключатися меценати, бізнесмени, які хочуть бачити українську культуру в розвитку, в крокуванні вперед. Я тішуся, що відбувається ця акція і що я причетний до неї”.
|
|
