Сніданок у Тіффані
Одрі Гепберн у ролі Голлі Голайтлі у знаменитому фільмі
ПОРТРЕТ
|
Тоді вона не зовсім відповідала ідеалові голлівудської зірки. Замість довгих ніг і хвилястого білявого волосся, замість пишного бюсту і крутих стегон граційна Одрі Гепберн завоювала свою публіку у 50-60-х р.р. невинними очима косулі і густими віями.
Поряд із секс-бомбами у стилі Мерилін Монро і Джейн Рассел Одрі змогла “світитися навіть у темряві завдяки своєму особливому стилю” — як сказав колись один критик.
Незважаючи на кар’єру в Голлівуді, Одрі Гепберн залишалася справжньою європейкою. Народжена 1929 року в Брюсселі, донька нідерландської баронеси і шотландсько-ірландського бізнесмена виросла в Арнгаймі. В юному віці вона підтримувала рух протесту голландців проти німецької окупації.
Після війни вона, на той час професійна танцівниця, дебютувала у Лондоні та Франкфурті. Незабаром її по-дитячому сміливий погляд і шарм помітили в кіноіндустрії. Фільми з її участю поширювали образ сміливої дівчини-жінки і тендітної принцеси з казки, яку потрібно захищати. У найвідоміших фільмах – “Війна і мир” (1956) та “Сніданок у Тіффані” (1960) вона зіграла поряд із набагато старшими партнерами: Гемпфрі Богартом, Фредом Астером, Гарі Купером.
У середині 60-х р.р. її казкова кар’єра в Голлівуді обірвалася, до цього додалося розлучення. Після цього вона поїхала назад до Європи і тільки зрідка знімалася у фільмах. Із Шоном Коннері – у “Робін і Меріан” (1976) чи в “Завжди” Спілберга (1989).
В останні роки свого життя вона активно працювала в організації допомоги дітям Unicef, а потім через хворобу змушена була повністю відмовитися від роботи. Сама вже смертельно хвора, вона 1992 року ще виголошує приголомшливу промову на захист біженців із Сомалі.
Одрі Гепберн померла 1993 року у Швеції від раку.
Н. С.
|
|
