Повернення спиною до Америки
Азіатська інтеграція як відповідь на торгову війну зі США
OST-ВЕКТОР
Дмитро ЯЦЕНКО
Схоже, що тільки-но розпочата українсько-американська торгова війна буде мати продовження, а тим часом українська дипломатія почала заручатися підтримкою азіатських країн. Знаковим у цьому контексті є розпочатий у неділю візит міністра закордонних справ України Анатолія Зленка до Китаю.
Таким чином, після “оптично-лазерної” атаки США та “курячого” удару нашої держави у відповідь Україна й далі наполегливо впирається. Це слід розцінювати як небажання виконувати аж надто примхливі вимоги США щодо впровадження жорсткого контролю за українською CD-індустрією і посилення боротьби з виробництвом піратських музичних і комп’ютерних компакт-дисків. Першим кроком стала заборона завезення з Америки курячого м’яса, премило названого в народі “ніжками Буша”. США обурилися, і як наслідок – доводиться чекати на їх черговий хід у цій торговій війні.
Тим часом, наша держава не збирається миритися із загрозою скорочення 40 тисяч працівників і мільйонними збитками внаслідок запровадження американських торгових санкцій на український експорт металу, взуття та текстилю. Традиційною відповіддю стали негайні пошуки нових ринків серед азіатських держав. Користь від співпраці з Китаєм є очевидною, адже Піднебесна – це азіатська супердержава, яка все активніше намагається впливати на міжнародну політику.
Нинішній візит Анатолія Зленка можна розглядати як спробу вирішення нових торгових проблем України двома шляхами: по-перше, у цьому візиті активно проглядалося бажання шукати і знаходити нові азіатські ринки для просування українських товарів; по-друге, Україна вкотре намагається активізувати процес вступу до Світової організації торгівлі. У разі отримання такого членства наша держава зможе одержати статус країни з ринковою економікою, що дозволить уникати багатьох антидемпінгових процесів і більш активно інтегруватися в систему міжнародної торгівлі. Як виявилося, Китай готовий підтримати Україну на шляху вступу до Світової організації торгівлі, в тому числі через надання відповідної консультативної допомоги. Як заявив прем’єр-міністр КНР Чжу Жунзці, Китай також зацікавлений у розвитку співпраці в таких галузях, як машинобудування, авіакосмічна промисловість, освіта й сучасні наукові розробки.
Наразі дуже важливою є співпраця військово-технічного характеру, зокрема, Китай є третім за обсягом партнером України в цій галузі. Обидві держави й надалі планують розвивати контакти у військовій та оборонній сферах, реалізовувати конкретні проекти зі спільного виробництва сучасної військової техніки. Міністр закордонних справ України і міністр оборони КНР домовилися про проведення вже цього року в Китаї другого засідання з питань військово-технічної співпраці. Чжу Жунзці запевнив, що КНР і надалі підтримуватиме незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і буде неухильно дотримуватися зобов’язань із забезпечення гарантій національної безпеки України, наданих їй у зв’язку з відмовою від ядерної зброї. Сторони окремо обговорили умови майбутніх візитів президента Леоніда Кучми та голови Верховної Ради Івана Плюща до КНР...
Отже, чимало обставин змушують Україну шукати нових стратегічних партнерів. Китай у цьому контексті може стати благодатним ґрунтом для економічного зростання. У будь-якому випадку, програш України на американському ринку – це втрати для переробної індустрії, яка отримала безкоштовну підказку: завжди слід диверсифікувати свої ринки збути. Водночас це і виграш для високих технологій. Лише через такі труднощі наша країна буде розвивати свій науковий потенціал, і якщо Захід дуже боїться приходу цих технологій, то нам потрібно йти на Схід...
|
|
