Хуторяни знають дорогу до суду
ЕКОЛОГІЯ
Маріанна РОМАНЕНКО
18 родин, які мешкають на хуторі Вільшина Сокальського району, мають намір звернутися до суду, Президента України та до Кабінету Міністрів з приводу недотримання статті 16 Конституції України про забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території свого хутора. Це, за словами голови сільради Василя Затхея, останній крок мешканців для того, щоби про їхні проблеми нарешті було почуто на вищому рівні та вирішено їх. Попереднім кроком було звернення голови сільради до Кабінету Міністрів про визнання їхнього хутора зоною надзвичайної екологічної ситуації.
А річ у тому, що вже понад 15 років у цьому населеному пункті відсутня питна вода. Водойми, які підступають до осель мешканців та руйнують їх, несуть воду, яка, за результатами дослідження районної та обласної санстанцій, не відповідає ГОСТу за вмістом марганцю та заліза. Для пиття та приготування їжі мешканці возять воду у пластиковим ємностях із шахти та Червонограда, а то й зі Львова. Жінки хутора навчилися гасити у червоній воді вапно – і таким чином використовувати її для побутових потреб.
Така ситуація склалася після того, як хутір Вільшина опинився у санітарній зоні Червоноградської центральної збагачувальної фабрики – і всі відходи від роботи фабрики почали складувати неподалік хутора.
Допомагає мешканцям хутора грамотно оформити звернення до різного роду гілок влади благодійний фонд “Екоправо-Львів”. За словами його директора Дмитра Скрильникова, ще у 1993 році Сілецька сільська рада народних депутатів ухвалила рішення про додаткове виділення семи гектарів землі в районі діючого породного відвалу (тобто терикону) Червоноградській ЦЗФ за умови, що об’єднання “Укрзахідвугілля” проведе водопровід, прокладе дорогу з твердим покриттям, газифікує хутір та відселить мешканців Вільшини.
Проте, за словами Дмитра Скрильникова, газ туди так ніхто і не провів, дорогу добудували до половини. А воду фабрика деякий час доставляла у цистернах. Проте з початком зими та настанням морозів мешканці не дочекалися і цієї послуги. На цьому хуторі проживають родини з дітьми, проте ніхто не систематизував хвороби, оскільки ніхто тут не проводив спеціалізованого медичного дослідження. За словами адвоката, жінки возять своїх дітей у різні поліклініки, тому досі немає офіційних підстав стверджувати, що від цієї екологічної катастрофи страждають люди.
“Цікаво, що майже кожного року у Вільшину приїжджає якась комісія, яка знову і знову підтверджує екологічну небезпеку і рекомендує людям відселитися з цієї місцевості. Проте за ці десять років тільки три родини отримали таку можливість. Тому хуторяни звертаються до Президента України як до гаранта Конституції з надією, що про їхню біду нарешті буде почуто”, – каже Дмитро Скрильников.
|
|
