Як мертвому ...
KOMЕНТАР
Вікторія САДОВА
Справжнім тріумфатором став Львівський державний академічний драматичний театр ім. Марії Заньковецької – він нарешті отримав давно очікуване звання Національного.
Та як би солодко не смакувала новина про те, що вже й Львів має власний Національний театр (нехай столиця утреться!), однак її згірчує кілька сакраментальних запитань. Чому це сталося аж тепер? Ні, маю на увазі “тепер” не в сенсі “перед виборами”. А власне тепер, коли цей театр, м’яко кажучи, ... вже не дотягує до цього звання. Чому це не сталося вчасно? Адже, безперечно, були у творчій біографії цього колективу періоди справжнього мистецького пошуку, були незабутні вистави, були їхні незабутні творці.
Як то не парадоксально, але для театру ім. Марії Заньковецької цей зоряний час, ця золота ера припали на кінець сімдесятих років минулого століття. І відповідь, що в часи брежнєвської стагнації просто й мови не могло бути про звання “національний”, не дає розради. Бо тоді одразу ж виникає запитання, чому це не сталося наступного ж дня після здобуття Україною Незалежності? Чому ці десять останніх років ми очікували цього звання, мов манни небесної, мовчки спостерігаючи, як усе більше падає художній рівень керівництва цим театром, якими безпорадно-котурновими стають постановки на академічній сцені, як занедбується професійна майстерність акторів... Та коли вже навіть і говорити про якісь визначні досягнення заньківчан, то вже довший час просто не виникало інформаційної нагоди, — а на, маєш! Вища проба!
Очікується, що присвоєння статусу “Національний” має суттєво вплинути на підвищення платні акторам, які тепер уже не матимуть причин нарікати на гірку долю та неувагу з боку влади. Дай Боже! А оскільки на брак глядача нашій академічній сцені нарікати не випадає, бо вона за останнє двадцятиліття його собі виплекала на власний копил і забезпечує аншлаги навіть на невдалі постановки, то віднині начебто з’явилися підстави сподіватися кардинального перелому. Кажуть, звання зобов’язує. Але чи відповідатиме самій суті цієї високої назви діяльність театру, віднедавна безпосередньо підпорядкована міністерству, чи це буде “усупереч”, чи “завдяки” державній опіці з її невищезними почесними званнями?
|
|
