Образа національної гідності
KOMЕНТАР
Любко ПЕТРЕНКО
Щаслива й мудра нація українці: скільки їх не ображай, а їм усе байдуже. У той же час ніщо так не
об’єднує достойні нації, як образа ззовні – навіть невеличка, схожа на зауваження.
Згадаймо, як обурювалися свого часу іспанці, коли світ їх повчав, мовляв, треба вже припинити ці нелюдські видовища – кориду. Проти таких закидів тоді виступили в Іспанії як шанувальники мистецтва тореадорів, так і противники боїв із биками. Згадаймо, як два роки тому країни Європейського Союзу бештали австрійців за те, що ті дозволили собі обрати до парламенту правопопулістську Партію свободи під керівництвом Йорґа Гайдера. Реакція – різке зростання популярності самого Гайдера.
А що вже казати про те, коли націю ображають, вживаючи такі слова, як “ідіоти”? Народ, в якого відчуття власної гідності не атрофоване, зробить усе, аби покарати кривдника. Австрійці, абсолютно безпідставно ображені чеським прем’єром Мілошем Земаном, до кінця його життя запам’ятають йому хамські висловлювання. Тим більше, що саме Празі залежить на доброму ставленні Відня – й аж ніяк не навпаки. “То ви до Європи прагнете, а чому ж не навчилися етикету, притаманного цивілізованому світу?” – зі зверхньою посмішкою запитає чеха австрійський представник в ЄС.
Хіба би Чехія негайно вибачилася... Найкращим чином це можна було б зробити, відправивши у відставку прем’єра-соціаліста. Зрештою, він уже зробив свою справу – підняв рейтинг Йорга Гайдера, про якого в Австрії почали було забувати. 2003 року – чергові вибори до австрійського парламенту; Партія свободи, поза сумнівом, може розраховувати на успіх.
| 
