Злий фатум двох убивств
СТРАХІТТЯ
Зоряна ІЛЕНКО
|
Випадкові знайомства часто приводять до трагедії. Світлини з архіву "Поступу"
|
Працівники Залізничного райвідділу міліції завершили розслідування доволі незвичної кримінальної справи. Дехто навіть намагався говорити про містичний характер подій, що сталися в різний час в одному помешканні. Результат їх був однаковим – смерть жінки.
Фатальним назвали правоохоронці помешкання в будинку № 89 по вулиці Любінській. Два вбивства за короткий термін приблизно однаковим способом. При цьому той самий мотив злочину, і щоразу жертва – дівчина. Трупи навіть лежали на одному й тому ж місці фактично в однаковій позі.
Перша трагедія сталася півтора року тому. Осінньої днини хтось зателефонував до чергової частини міліції і повідомив, що вбито молоду дівчину. За вказаною невідомим адресою виїхала слідчо-оперативна група, до складу якої увійшли і працівники карного розшуку міського управління внутрішніх справ. Типова однокімнатна квартира зі слідами незавершеного ремонту і скромним умеблюванням. На ліжку, що стояло при вході у кімнату, – розпластане тіло симпатичної дівчини. Голова розбита. Видно було, що перед смертю жертва відчайдушно пручалася.
Судово-медичні експерти з’ясували, що дівчину задушили. Один із оперативників упізнав у небіжчиці свою однокласницю – 25-річну Ірину Кубів. Але він не міг чогось розповісти про неї, оскільки після закінчення школи не зустрічав жодного разу. Хіба що знав, що вона винаймала помешкання у Львові. Правоохоронців зацікавило те, що нападники забрали з помешкання старий телевізор “Електрон”, а от грошей чомусь не взяли. Отже, зробили висновок працівники міліції, метою вбивства навряд чи було пограбування.
Оперативники почали “відпрацьовувати” коло знайомих загиблої. Вийшли на двох хлопців, які начебто останніми бачили Ірину того фатального для неї дня – 20-річного Андрія Кривича та раніше засудженого 21-річного Сергія Зайцева. Молодики розповіли правоохоронцям, що, справді, провели тоді Ірину до Привокзального ринку, згодом посиділи з нею в кав’ярні. Потім до них підійшов якийсь чоловік, із котрим Ірина й попрямувала далі. Ані Андрієві, ані Сергієві вона не представляла свого знайомого. Здавалось би, у таку історію можна повірити, оскільки жодних розбіжностей між свідченнями Андрія і Сергія не було, хіба що один із них назвав неправильну кількість столиків у кав’ярні. Спочатку міліціонери не взяли цього до
уваги.
Найцікавіше було попереду. Андрій і Сергій вийшли із райвідділу й невдовзі повернулися. І не з порожніми руками... з гранатою. Мовляв, хтось хоче їх ліквідувати – прикріпив до клямки бойову гранату. Це неабияк збентежило правоохоронців, оскільки навряд чи невідомі погрожували б тим, хто так чи інакше причетний до злочину.
За якийсь час один із підозрюваних не витримав і розповів правду: ніхто в кафетерії до Ірини не підходив; випивши кави, утрьох поїхали до неї. Цікаво, що лише випадок став причиною першого вбивства: саме того дня знайомий дав Андрієві під заставу 50 “баксів”, аби хлопець дістав йому телевізор; техніку він не купив, а от гроші розтратив. Телевізор у помешканні Ірини впав в око відразу, а далі якось усе вийшло само собою. Коли один душив дівчину, інший тримав її за ноги. Згодом Сергій намагався взяти вину на себе, але слідство переконалось, що навряд чи йому одному вдалось би донести телевізор до зупинки.
Хлопців затримали. Коли вони якийсь час уже перебували в слідчому ізоляторі, у райвідділ надійшло нове повідомлення. Знову вбивство. За тією ж адресою. Прибувши на місце події, міліціонери оторопіли: майже на тому місці, де колись знайшли Ірину, лежала дівчина. На обличчі – сліди побоїв, а на шиї – пальців. Висновок судмедекспертів – асфіксія. Щоправда, вбивця чи вбивці, задушивши жертву, забив (-ли) у її голову штир. Аби вже напевно.
У правоохоронців з’явилися сумніви щодо причетності Андрія та Сергія до вбивства Ірини. Убита Ольга Гумеч була мешканкою Мелітополя. Закінчивши торгово-економічний інститут, підробляла повією. У певних колах її знали за прізвиськом “Гречанка”. Як розповіли її подруги по секс-бізнесу, коли вона не з’явилася на роботу, вранці прийшли провідати, оскільки “Гречанка” без попередження ніколи не зникала. І побачили...
Оперативники довідалися, що “Гречанка” їздила в Америку, заробила гроші, повернулася у Львів і придбала помешкання по вулиці Любінській. Купуючи, не знала, що колись там було вбито дівчину.
Другий злочин від першого відрізнявся хіба тим, що його можна було назвати спланованим, оскільки з квартири зникло чимало речей: телевізор “Шарп”, магнітофон “Соні”, відеоплеєр, дублянка, взуття, золото, 2000 доларів тощо.
Лише через півроку слідчі вийшли на 28-річного знайомого “Гречанки” Павла Б., колишнього охоронця готелю, в якому вона працювала. Свого часу він мав кав’ярню в парку навпроти університету, але очікуваних прибутків не отримав. Пропонував Ользі поїхати на заробітки в Баку – дівчина відмовилася... Коли оперативники приїхали у квартиру, де мав би жити Павло, з’ясувалося, що її давно відібрали за борги. Здавалось, слідство зайшло в тупик.
Але випадок підкинув міліціонерам запит із Москви: російські правоохоронці просили підтвердити особу Павла Б., котрий із якимось молдаванином вчинив убивство на замовлення дружини керівника однієї телекомпанії. Затримали злочинців випадково. Патруль зупинив їх увечері, аби перевірити документи, і знайшов у кишенях закривавлені золоті речі. На час надходження запиту Павла утримували в Бутирській в’язниці.
Уже українським слідчим Павло пояснював, що його кав’ярня працювала збитково, тому вирішив піти на роботу в одну із страхових фірм із міжнародними зв’язками та непоганими заробітками. Щоби туди влаштуватися, сказали йому, треба внести таку собі “гарантію” – 2000 доларів. Павло знав, що така сума є в “Гречанки”. Невдовзі дівчина збиралася знову їхати в Америку. А от чи мала намір повертатися звідти? Молодик вирішив діяти. Убивати не хотів. Але розмова якось мимоволі переросла у сварку. А далі, як пояснював Павло, на нього щось “найшло”. Устромивши штир у голову жертви, він кинувся навтьоки. За якийсь час зрозумів, що ніхто не зчиняє галасу, тому повернувся в помешкання і взявся виносити речі. Знайшов і дві тисячі доларів, які, ймовірно, Ольга відклала саме для нього...
Ось такі дві криваві історії у фатальній квартирі...
|
|
