"Третій праздник"
KOMЕНТАР
Ігор МЕЛЬНИК
Цього року “Третій праздник” випадає на вихідні. Отже, можна собі спокійно піти до церкви, взяти участь у Літургії та чині освячення води. А потім принести трохи цієї освяченої води додому, щоби повиганяти з усіх кутів злих духів та очистити помешкання для Добра.
Ще цього року маємо на Водохрестя справжню зиму. Може, хтось би й волів, щоби йорданські морози сягали нижче мінус двадцяти на термометрах, але і п’яти градусів цілком достатньо, щоб відчути зимовий холод. Добре, коли батареї гріють, світло не вимикають, – можна собі дозволити помилуватися інеєм на деревах.
А ще – другий Святвечір з традиційними стравами після цілоденного посту. До того ще й хлопці-щедрувальники, які ходять ще часом по хатах. Звичайно, менш інтенсивно, ніж на Різдво з колядками. Чомусь останніми роками в місті менше стало і вертепів, і “неорганізованих” колядників. Видно, зникла ота містерія чогось недозволеного, тому й нецікаво молоді підтримувати старі звичаї.
Шкода, що у Львові немає річки чи якоїсь більшої водойми, де владики б могли освячувати воду у великих ополонках, а відчайдухи навіть стрибали б до зимної води, щоби відмити свої та наші спільні гріхи.
Порівняно з двома попередніми зимовими святами, Йордан якийсь більш спокійний, більш поважний, менш веселий. Чи то, може, тому, що так і не дочекався для себе статусу неробочого дня? Чи, може, люди вже трохи втомилися до цього часу від святкувань?
І ще у ці дні потроху починаємо відчувати, що вже більша половина зими мала б минути, що справа рухається до весни, до літа, до тепла. Хоч і жартуємо завжди, мовляв, скільки тої зими, однак цього року вона таки далася нам взнаки, тож хочеться, щоби скоріше закінчилася.
А там і нові свята надійдуть.
|
|
