У бій ідуть лише "старики" і ... програють
АУДІО
Роман ЗАЯЦЬ
|
MICK JAGGER. Goddess In The Doorway (2001, Virgin Records/EMI).
Чим старшим стає Мік Джаггер, тим більшим робиться його рот... Недаремно співака жартівливо називають “найбільший рок-рот світу”. Минулого року, а саме 19 листопада, після восьмирічної перерви у сольній студійній діяльності, саме ці найбільші рокові вуста світу (конкуренцію яким може скласти хіба що рот Стівена Тайлора, фронтмена групи Aerosmith), представили свою четверту сольну роботу – альбом Goddess In The Doorway. Узагалі, до власних “сольників” Мік Джаггер має дуже обережне і навіть дещо прискіпливе ставлення. У першу чергу через те, що жоден із досі виданих альбомів не приніс очікуваного касового успіху. А по-друге, напевно, важко, попри рідкісну плодючість рідної групи (для мало обізнаних – The Rolling Stones), яка давно стала епохальною живою легендою, писати пісні, які були б водночас ніби з іншої площини, аніж доробок команди, і не відштовхували вже існуючих численних фанів. З огляду на це, Джаггер цього разу записав альбом у співпраці зі своїми друзями, колегами за фахом, своїх 5 копійок доклали навіть дочки співака. Кого тут тільки немає: Боно (вокаліст U2), Роб Томас (вокаліст Matchbox 20), Ленні Кравітц, Марті Фредеріксен (клавішник Aerosmith) і ще кілька не менш цікавих особистостей, причому кожен з них вніс до пісень Міка певний власний відтінок. Може, саме через це альбом такий різноплановий. І якраз ця різноманітність не дозволяє оцінити “сольник” однозначно. Сам автор платівки характеризує її як “збірник дуже особистих пісень, які несуть глибокий зміст, а одночасно є простими та банальними, такими, що їх можна легко виконувати під акомпанемент акустичної гітари на власній кухні”. Щодо зіркового складу артистів на альбомі, то Мік Джаггер це спростовує: “Не кожен, хто працював зі мною, – велика зірка, але я й не комплектував складу згідно з таким підходом. Я просто запросив людей, яких віддавна знаю. Багато з них не раз мене “діставали”, щоб взяти їх до спільної роботи в студії. І, як наслідок, робота над альбомом викликала в мене неабияку радість і приємність. Можу сміливо підсумувати, що записав альбом із родиною та приятелями”. Вихід альбому супроводжує промоційна кампанія – може, навіть надто помпезна, беручи до уваги вміст плити. З цією метою спеціально створена офіційна Інтернет-сторінка Джаггера (www.mickjagger.com), де більша частина інформації (як на мене, на жаль) стосується тільки останнього з чотирьох – сольного – альбому. Тут і фрагменти пісень, тексти, окремі коментарі рок-співака. Натомість про три попередні альбоми інформації – мінімум, зрештою, які і про фільмові “досягнення” героя сайту. Чи досягне Goddess In The Doorway запланованого комерційного успіху? Важко відповісти. Схильний швидше до відповіді – ні. Та хоч як би там не було, але маю враження, що зірки “старого року”, і Мік Джаггер у тому числі, своїми альбомами вже не здатні створити прецеденту в музиці (мабуть, закінчився-таки порох в порохівницях). Це всього лише подія товариського рангу.
|
|
