Тетяна Нікітчин прагне реваншу
Власниця "Цісарської кави" шукає судового захисту
ПОЗОВ
Зоряна ІЛЕНКО
Закінченя. Початок – стор. 1
Кав’ярня “Цісарська кава” отримала скандальну славу після того, як після бійки у травні 1999 року загинув відомий львівський композитор Ігор Білозір. Його смерть викликала спалах насильства, внаслідок чого кав’ярню було значно пошкоджено.
Тетяна Нікітчин твердить, що її кав’ярня стала об’єктом образ з боку місцевих політиків, які пов’язують смерть Ігоря Білозора з існуванням “Цісарської кави”.
Претензії власниця кафе має до деяких висловлювань пані Крушельницької і панів Книша та Лубківського. Зокрема, Тетяні Крушельницькій доведеться обстоювати в суді своє право називати кафе пані Нікитчин “будою”, Ярославу Книшу треба буде пояснити зміст фрази “власники кав’ярні винні, і суд це довів”, а Роман Лубківський спробує пояснити свій термін “цісарщина”. “Я не знаю, кому вигідні такі випади у бік нашого підприємства, — говорить Тетяна Нікітчин, — але чиновники міськради пояснюють це тиском націонал-патріотичних сил”. Пані Нікитчин твердить, що особисто говорила з представниками більшості праворадикальних організацій Львова, і ніхто з них жодних претензій до кав’ярні не має.
Тетяна Нікитчин вже заручилася підтримкою товариства “Лемківщина”, керівники якого надіслали на ім’я міського голови лист з вимогою до міської влади стати на захист кафе “Цісарська кава” і її власниці.
Коментуючи для “Поступу” наміри Тетяни Нікитчин звернутися до суду, Роман Лубківський зауважив, що не відмовлятиметься від слів, які проголосив під час відкриття меморіальної таблиці Ігореві Білозору. “Якщо будь-який епітет чи новотвір від слова “цісар” викликає образу, то першим мав би образитися цісар Франц Йосиф. Моя заява була делікатна, але й принципова. Стався злочин, він отримав правову оцінку, визнані винні. На мою думку, заклад, який має сумну славу, буде деморалізувати людей. Власники тої кав’ярні мали б самі зрозуміти усю цю ситуацію і перенести свій заклад у інше місце. Вважаю, що я спокійно дав зрозуміти, що громадянка України повинна відчути думку громадськості.” Тетяна Крушельницька про звернення пані Нікитчин до суду дізналася від кореспондента “Поступу” і це її, схоже, здивувало. “Якщо говорити про мій вислів “буда”, то, думаю, власники багатьох тимчасових споруд-павільйонів подали б на мене до суду, — сказала вона.
— Тимчасовий павільйон, а “Цісарська кава” є типом такої споруди, — це не капітальна споруда, що не переноситься. Пані Нікітчин, очевидно, зазнала хвилювань, терпіння, сумнівів і розпуки як підприємець. Мені шкода, що вона все сприймає так болісно. Але хочу зауважити, що споруда кав’ярні не відповідає архітектурному стилю, духу і забудові центральної частини міста. Але це вже питання архітектурного смаку. Свого часу на сесії міськради я голосувала за виділення підприємцеві Нікітчин землі на право оренди. Але я голосувала не за архітектурний стиль, а за те, щоби підприємець міг працювати. Думаю, якщо звідти прибрати кав’ярню, то місто від цього нічого не втратить. Адже якщо існує потужна громадський рух, з яким не можна не рахуватися, то треба приймати рішення”.
|
|
