Андрій Садовий: Новий шанс для Львова
Отримавши спеціальний статус, місто стане значно багатшим
ПРЯМА МОВА
|
Андрій Садовий переконаний, що львів"яни повинні не просити, а вимагати спеціального статусу для свого міста. Світлина автора"
|
Як уже повідомляв “Поступ”, цілком імовірно, що у Львові відбудеться загальноміський референдум. Пропозицією провести його 31 березня (одночасно з виборами до парламенту і місцевих рад) висловив директор Інституту розвитку міста, депутат Львівської міської ради Андрій Садовий. Він переконаний, що у львів’ян слід запитати, чи хочуть вони, аби Львову було надано спеціальний статус, який дасть місту право залишати у себе більшу частку зібраних тут податків і розширюватиме повноваження місцевого самоврядування. Аби детальніше дізнатися про цю ідею, її обґрунтування та ймовірні наслідки реалізації, кореспондент “Поступу” зустрівся з Андрієм Садовим.
– Пане Андрію, Інститут, який ви очолюєте, постійно відзначається новими ідеями. Отже, на черзі ще одна?
– У процесі роботи над Програмою розвитку міста, над якою Інститут працює вже протягом року, ми зіткнулися з проблемою відсутності наукового обґрунтування метрополійності Львова. Залучаючи до роботи найкращих львівських науковців, ми довели, що Львів де-факто був і надалі залишається метрополійним містом. Залишається затвердити цей статус Львова де-юре. Звісно, що суто науковим аспектом проблема міста не вичерпується. Реалізація Програми розвитку міста вимагає виконання як мінімум трьох умов: доброго господарювання, відповідних повноважень і грошей. Стосовно двох останніх умов, то можу сказати одне: їх виконання можна добитися лише тоді, коли Львів матиме спеціальний статус. А цей статус можливий лише при прийнятті відповідного закону, передбаченого, до речі, 92-ю статтею Конституції.
– Говорячи про спеціальний статус Львова, ви послуговуєтеся терміном “метрополійність”. Про що йдеться, коли ви вживаєте це слово щодо Львова?
– Я маю на увазі насамперед унікальність нашого міста. Воно вирізняється насамперед великою кількістю архітектурних та історичних пам’яток; комплекс забудови центральної частини внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Наше місто україномовне та європейське за характером не тільки культурного, але й побутового дискурсу міста. Крім цього, Львів вирізняється високим рівнем освіти громадян, якістю навчання у вищих навчальних закладах, наявністю визнаних наукових шкіл, наявністю значного соціального капіталу, традицій громадянського суспільства, насиченістю релігійно-культурного життя. Львів – регіональний центр кількох українських конфесій, зокрема – столиця УГКЦ, найчисленнішої за кількістю практикуючих вірних конфесії в Україні.
– Які міста України, окрім Львова, претендують на статус “метрополійних”?
– Де-факто у нашій державі є чотири метрополійні центри: Київ, Одеса, Харків і Львів. І характерно, що саме наші колеги з харківської міської ради першими підняли питання про особливий статус міста. Вони вирішили винести це питання на консультативний референдум і тим пролобіювати прийняття відповідного закону Верховною Радою України. В Одесі теж збираються вирішувати питання про певні особливості міста. І одеський мер уже отримав запевнення президента України щодо того, що це місто матиме особливий візовий режим: туристи зможуть відвідувати Одесу без віз. Як бачимо, в усіх метрополійних центрах України майже одночасно дійшли одного й того ж висновку. І це дуже добре, бо так ми справді отримуємо можливість досягти поставленої мети. Цілком імовірно, що Верховна Рада прийматиме не окремі закони про Львів, про Харків і про Одесу, а буде прийнято один закон, що урегульовуватиме ситуацію у містах-метрополійних центрах...
– На останньому засіданні сесії Львівської міської ради міський голова теж говорив про референдум...
– Дозвольте зауважити: Інститут розвитку міста пропонує винести на референдум одне запитання: “Чи потрібно, на Вашу думку, надати місту Львову спеціальний статус в порядку, передбаченому п. 16 статті 92 Конституції України, прийнявши Закон України “Про міста спеціального статусу”?”. Натомість на засіданні міської ради звучала пропозиція винести на референдум три питання: надання Львову статусу міста республіканського значення, утворення на його території вільної економічної зони та затвердження Статуту Львова. Між цими пропозиціями є суттєва різниця. Місто республіканського значення передбачає введення прямого президентського правління, тоді як спеціальний статус розширює повноваження органів місцевого самоврядування. Для того, щоби Львів став містом республіканського значення, потрібно вносити зміни у Конституцію України, а спеціальний статус йому можна надати лише прийняттям відповідного закону Верховною Радою. Питання вільної економічної зони теж є дуже дискусійним – бодай з огляду на ставлення до таких речей міжнародних інституцій. Категорично проти ВЕЗ на території України виступає, наприклад, МВФ, кредитами якого користується наша держава.
Що ж стосується Статуту Львова, то це великий і ґрунтовний документ, який, без сумніву, в різних варіантах слід винести на обговорення львівської громади. Приймати статут можна лише після серйозного громадського обговорення насамперед у професійних колах. А наразі з проектом статуту міста не знайомі навіть депутати міської ради.
– Окрім суто політичного, який економічний ефект матиме надання Львову спеціального статусу? Чи можете ви навести конкретні цифри? На скільки реально збільшиться бюджет міста?
– Відповідь проста – грошей у Львова стане значно більше. Для прикладу наведу вам такі цифри: за розрахунками фінуправління міста, дохідна частина бюджету на 2002 рік становить від 194 до 203 млн. грн (за різними варіантами розрахунку т.зв. контрольних цифр – залежно від суми коштів, які будуть передаватися до держбюджету).
У разі прийняття відповідного закону, аналогічного закону “Про столицю”, у бюджет міста Львова додатково має бути залучено: 25% прибуткового податку (існуючий норматив – 75%, планований – 100%), а це 57 млн. грн. Крім цього, 100% податку з прибутку підприємств некомунальної форми власності, що дасть гігантську суму – 365 млн. грн. Львів претендуватиме на 50% ПДВ (79 млн.грн.), 50% акцизу (76 млн.грн.), 25% плати за землю (існуючий норматив 75%, планований – 100%) – це 8 млн. грн. А також 35% податку з власників транспортних засобів (існуючий норматив 15%, планований – 50%) – це ще 3 млн. грн. Отже, загальна сума доходів, розрахованих за планованими нормативами тільки цих надходжень, становить майже 800 млн. грн. – у 4 рази більше від передбачених контрольними цифрами на 2002 рік! Думаю, коментарі тут зайві.
– Тобто ви вважаєте, що ця сума дозволить вирішувати всі проблеми міста?
– Я вважаю, що грошей у скарбниці міста стане значно більше. Для того, щоби вирішувати міські проблеми, окрім грошей, потрібна ще одна важлива річ, а саме – влада, яка знає, як цими грішми ефективно розпорядитися. У місто потрібно залучати інвестиції, потрібно провадити ефективну господарчу діяльність у сфері комунальних підприємств, які, до речі, теж мають приносити місту прибутки, а не бути збитковими і т.д. і т.п.
– Ви говорите про раціональне використання грошей, то, може, не варто проводити й цей референдум, адже це дуже дороге задоволення для міста з традиційно дефіцитним бюджетом.
– Референдум – це справді може бути дорого, але зараз ми маємо унікальний шанс провести його, не витрачаючи значних коштів. Якщо референдум відбудеться 31 березня, одночасно з виборами до Верховної Ради та місцевих рад, то це обійдеться місту лише у 16-17 тисяч гривень. Повірте, це ніщо порівняно з тим, що ми можемо отримати у результаті. А в тому, що ми доб’ємося відповідного результату, я переконаний на 100 відсотків. Бо ми не просимо, а вимагаємо те, що має належати нашому місту.
Розмовляла Тетяна НАГОРНА
|
|
