Троянські коні
КОМЕНТАР
Кость БОНДАРЕНКО
В українській політиці вже прижилося таке поняття, як “троянські коні”. Згідно зі старогрецькою легендою, після довгої безуспішної облоги Трої хитромудрий Одіссей порадив подарувати ворогам скульптуру коня на знак примирення. Коли мешканці міста-фортеці, пишаючись собою, затягнули цього коня в місто, воїни, що перебували всередині, вночі вибралися і знищили Трою.
Тепер же таких “коней” запускають політики. І хоч не йдеться про безпосередні фізичні жертви, мета та сама – політична смерть конкурента.
Загалом ідея висування “троянських коней” у політиці не є новою. Однак звикло вона має кілька різновидів. Скажімо, висунення проти безумовного лідера людини з тим самим прізвищем, що дезорієнтує виборців – наприклад, у бюлетені присутні два Чорноволи. Створюються блоки з подібними чи навіть тотожними назвами, як-от: “Наша Україна”, “За єдину Україну” чи кілька організацій під назвою Рух. Це водночас настільки ж підступні, наскільки і прості прийоми.
Поряд із ними застосовуються і дещо складніші прийоми. Відомі приклади, коли проти лідера висували кільканадцять кандидатур, які почергово сходили з виборчої дистанції і навіть не намагалися відверто протистояти лідеру. Так тривало доти, поки на день виборів не залишалася одна кандидатура. Згідно із законодавством, у такому випадку кандидат повинен набрати не менш ніж 50 % плюс один голос. Але при загальній упевненості людей, що їхньому кандидатові вже нічого не загрожує, вони достатньо спокійно ставляться до виборів взагалі: падає активність – і кандидат набирає менше потрібних голосів.
Іще один з можливих варіантів полягає в тому, що проти безумовних лідерів виставляють кількох конкурентів. Один із них іде безпосередньо від конкурентів, які мають відверто нижчий рейтинг, і забирає весь негатив виборців на себе. Водночас висувається інший, нібито нейтральний, позапартійний кандидат, який володіє всім тим, що і лідер. Його основне завдання – розмити голоси, які б мали дістатися лідерові виборчих перегонів. Він не вступає з ним у відверте протистояння, оперує тими ж гаслами, програмою і справляє достатньо позитивне враження. Цей останній прийом і є одним із найнебезпечніших. Адже, на перший погляд, важко визначити, справді цей кандидат йде сам по собі чи виконує всього-на-всього визначену йому кимось функцію. Думаю, що саме у Львові таку тактику використовуватимуть активно.
|
|
