"Тираном" Ігоря Білозіра зробила його перша дружина
Вона стверджує, що після гастролей у Канаді її сина мали "знищити" фізично
МОНОЛОГ
Зоряна ІЛЕНКО
|
Вчора громадськість Львова знову заговорила про Ігоря Білозора. Відкривали меморіальну дошку, промовляли гучні слова зі сцен, вислуховували пафос представників влади. До уваги читачів “Поступу” монолог матері видатного композитора. Марія Білозір
Він був дуже скромним, не любив чимось вихвалятися. Ще будучи учнем сьомого класу в родині вже знали, що Ігор пише музику. Перший конфлікт через музику стався тоді, коли Ігор подарував свою пісню братові Богданові. Я була дуже незадоволена цим, оскільки тільки в сім’ї знали, що пісня написана Ігорем. Коли Богдан на одному із вечорів сказав, що ця пісня написана ним, Ігор взагалі ніяк не відреагував. Я прийшла додому і запитала Ігоря: “Що ж ти розкидаєш свої пісні?”, на що він відповів: “Ну чому ти така не добра? Пісня була подарована з умовою, що Богдан у відповідь рано чи пізно в своєму житті напише дві пісні.” Коли Ігоря не стало, Богдан врешті склав музику на вірші своєї дружини. Досі думаю, а може це Ігор подарував Богданові ще за життя?
Коли Ігореві дали звання заслуженого артиста України, це звання він віддав Оксані. Після цього надходили десятки листів, в яких різні люди висловлювали своє обурення, що звання – це перш за все заслуга колективу, і його, зокрема, як композитора. Але Ігор не бажав слухати і стверджував, що Оксані це більш необхідно.
За 45 років життя, з вуст Ігоря я не почула жодного поганого слова, єдине, що він говорив, це – “куртка на ваті”. Цей вислів він повторював коли йому було погано і радісно. Потре руки і скаже: “Куртка на ваті”. У планах Ігоря було дуже багато різних задумів. Він постійно стверджував, що якби хоч трошки хтось зарадив йому, то його пісні стали б кращими і їх було б набагато більше. Він мав талант від Бога.
Ігор був дуже гордим. Він не любив, коли наполягали на своєму. Ще будучи дитиною, йому тоді було чотири-п’ять років, він втікав до своєї бабусі і дідуся у Бабичі, за 12 кілометрів від домівки. Це траплялося, коли я його сварила. Бувало, люди повертали його додому. Він шалено любив свого діда Івана. Навіть коли вже були всі дорослі і збиралися на свята, Ігор завжди стверджував, звідки знав дідусь, що саме все так і станеться? “Як той дід усе знав, що він мені казав, те і збулося.” Дід завжди казав, що з Ігоря “щось буде”, але постійно наголошував, що буде він мати багато ворогів. У нас люди не люблять, коли хтось мудріший.
“Ігор тобі привіз невістку.” – так сказав мій чоловік Йосип, коли я повернулася з роботи пізно ввечері додому. Більше він нічого не говорив. Вранці я прокинулася, приготувала сніданок. Говорю зараз як перед Богом. Як Оксана переступила поріг, то по мені вдарив якийсь струм. В середин щось опустилося, а в голові ніби миші залазили, волосся дубом стало. Я подумала, що щось не добре, але нічого не сказала. Хоча вирішила, що це якийсь знак і Оксана не для Ігоря. В той же день я розповіла про це Ігореві. Але він сказав, що не мені з нею жити. Більше цієї теми я не підіймала.
Оксана обрала свій шлях для праці. Подивіться, як вона по Ігореві топчеться. За що? Ми ж з неї зробили людину. Коли приїхали свати, то мало до бійки не доходило, бо я не дозволяла одружуватися.
Був великий скандал, бо я наполягала, аби Оксана поступала в консерваторію, однак її мати стверджувала, що їй це не потрібно, оскільки буде сім’я, будуть діти... Тоді ж зауважила, що поки Оксана не поступить, Ігор женитися не буде. У перший день іспитів, Оксана лише збирала документи.
Наступні п’ять років, коли Оксана навчалася, вся родина працювала на неї. Я залишила високооплачувану роботу аби бути із внуком, бо Оксана віддала сина Андрійка у дитячий садочок.
Вона була б “ніхто”. Грала би в садочку на піаніно. І все. Чому Оксана не покинула Ігоря скоріше, а лише тоді, коли він вже не міг дати їй чогось більшого на музичній стежині. Із Канади ігор повертався через Польщу. Тоді вперше з невідомих причин для нього не забронювали квиток. В залі очікування в аеропорту біля Ігоря сиділа компанія, котра під час свого спілкування фактично змішувала його із болотом. Саме тоді молоді люди говорили, які пісні Ігоря погані, і що “Ватра” – це ніщо. Потім його провокували, але Ігор не піддався. А вже в літаку до Ігоря підійшов невідомий чоловік, котрий сказав: “Будь обережний, бо тебе мають знищити, щоб ти знав, що то все зробила тобі Оксана”. Що мав думати тоді Ігор? Хіба мало сьогодні розлучень. Якось люди розлучаються мирно. Най їй Бог помагає.
Оксана зовсім по іншому змалювала мого сина у столиці. Перевернула все з ніг на голову. Вона його обмалювала зовсім по-іншому. І хай вона має те на совісті. Її чекає дуже велика кара. Нехай її Бог простить. Скільки у неї грошей вклали, і щоб воно то не оцінило. Мені страшно. Ну не подобався тобі, ну все живи собі. Чому ти по ньому дочешся, і вигадуєш Бог знає що. Якщо він так багато поганого зробив для Оксани, то чому вона не змінила прізвище, а залишилася Білозір. В Радехів приїде, Ігореві пісні не крутяться. Крутяться тільки її...
Він дитиною вмер. Забили його дитиною. Мав дитячу душу. Який же вні був тиран. Він вимагав, як виконував свою пісню, аби в ній була душа. Він вимагав для пісні, тоді він тиран. Я бачу як тепер переправляють його пісні. Деякі з них просто карикатури. Він хотів, щоби ця пісня звучала, мелодійна, душевна. Хіба по тому вважали його тираном.
|
|
