У Львові буде референдум
Отримання спеціального статусу може збільшити доходи міста до 800 мільйонів гривень
МІСТО
Дмитро ЯЦЕНКО
У день виборів 31 березня львів’яни, можливо, відповідатимуть за запитання загальноміського референдуму про надання Львову спеціального статусу. Цю ініціативу Інституту розвитку міста оприлюднив його директор Андрій Садовий, а найближча сесія міської ради розглядатиме проект відповідної ухвали.
Отже, на референдум пропонується запитання: “Чи потрібно, на вашу думку, надати місту Львову спеціальний статус у порядку, передбаченому п. 16 статті 92 Конституції України, прийнявши Закон України “Про міста спеціального статусу”?”. За словами ініціаторів, головна мотивація організації референдуму — це фінансово-економічна вигода для самого Львова. У разі, якщо більшість громадян Львова дадуть позитивну відповідь на запитання референдуму, а Верховна Рада реалізує це прагнення мешканців нашого міста, можна сподіватися на зміну бюджетної політики та збільшення повноважень місцевого самоврядування. Наразі львівський референдум виглядає цілком реальним: міська влада ставиться до його проведення позитивно.
Крім того, є вагомі причини, які надають львів’янам право вимагати надання такого особливого статусу. “Львів має право претендувати на цей статус, тому що він є центром метрополії”, — заявив Андрій Садовий. Метрополійність, за його словами, це “як центр окремішньої території в географічному або етнічному сенсі, який притягує певні суспільно-політичні та культурні активності”. Місто, яке є метрополійним центром, концентрує в собі суспільні творчі еліти, створює умови для генерування новий ідей регіонального, понадрегіонального та цивілізаційного значення. Тому зовсім не випадково ж бо Львів називали “українським П’ємонтом”, столицею Галичини чи культурним та соціально-політичним центром Західної України, адже Львів суттєво відрізняється від інших міст високим рівнем громадської активності, україномовним та європейським характером культурного життя, якістю освіти та великою кількістю навчальних закладів, історичним значенням (центральна історична забудова Львова внесена до списку пам’яток ЮНЕСКО) та насиченістю релігійного життя (саме тут розташований центр УГКЦ).
За словами Ореста Друля, сьогодні в Україні на здобуття особливого статусу можуть претендувати чотири міста: Львів, Київ, Одеса та Харків, що відповідає урбаністичному закону Ціпфа: чисельність міста обернено пропорційна його рангу в переліку впливовості міст. Щоправда, якщо Львів, Одеса та Харків можуть із повним правом називатися метрополійними центрами відповідно Західної, Південної та Східної України, то Київ, за словами Ореста Друля, може бути метрополійним центром лише для Центральної України, оскільки має вдвічі меншу чисельність населення, ніж потрібно, щоби виконувати функції метрополійного центру для всієї України. Таким чином виникають передумови для створення одного закону про міста зі спеціальним статусом, що значно полегшує вирішення цієї проблеми. До речі, першими проблему надання місту особливого статусу порушили депутати Харківської міськради, які запропонували провести міський референдум з цього питання. Слідом за ними в Одесі прагнуть запровадити на території міста безвізовий режим.
Інститут розвитку міста прагне, щоби в питанні на референдумі йшлося саме про надання Львову спеціального статусу, а не про перетворення його на місто республіканського значення. Річ у тім, що в другому випадку встановлюється пряме президентське правління, а в першому посилюється система місцевого самоврядування. Уже зараз, за економічними прогнозами, в разі ухвалення закону про надання Львову спеціального статусу місто отримало би 800 мільйонів гривень доходу замість передбачених на 2002 рік 203 мільйонів гривень.
|
|
