Коли температура небезпечна
Як розрізнити "червону" та "білу" лихоманку в дитини?
ПОРАДИ
Маргарита НОВАК
|
Гравер зобразив вимірювання температури хворого
|
Зустріч людини з хвороботворними вірусами і мікробами – це завжди боротьба. Ця боротьба майже нічим не відрізняється від справжньої війни, бо й організм людини, і збудник інфекції використовують справжній арсенал засобів оборони та нападу. Серед них найпоширеніший – підвищення температури.
При підвищенні температури прискорюється обмін речовин, посилено виробляються антитіла, ускладнюється життєдіяльність самих мікробів, посилюється їх виведення з організму. Ось як багато корисного відбувається внаслідок звичайного підвищення температури! На жаль, цей природний засіб протидії хворобам буває ефективним лише до певної межі, після якої корисне стає шкідливим.
Отже, перший наслідок підвищення температури – прискорення обміну речовин. Це стається внаслідок пришвидшеної дії органів дихання та кровообігу. Але, наприклад, маленька дитина не зможе довго витримувати такий ритм: енергетичних запасів (глікогену та жирів) у маленької дитини практично немає; майже все йде на забезпечення поточних потреб організму та на ріст.
Організм відчуває, що йому не вистачає кисню і поживних речовин для постачання всього організму, і робить вибір – починає забезпечувати тільки найголовніші органи: мозок, серце, печінку. Як він це робить? Як енергетики, коли їм не вистачає електрики, відключають різні блоки живлення, так і організм, за рахунок судинного спазму, просто “відключає” від постачання (звичайно, не повністю, але значною мірою) інші органи – руки, ноги тощо. І це дуже небезпечний наслідок. Якщо якісь органи тривалий час відчувають енергетичний голод, то навколо них скупчується велика кількість шкідливих недоокислених продуктів. Крім того, кров через високу температуру стає в’язкою, і в капілярах “відключених” органів утворюється безліч тромбів.
Подальші наслідки можуть стати фатальними. Наприклад, відмовляють нирки – вони вже не виділяють сечу. Унаслідок цього посилюється отруєння організму, можливі втрата свідомості і навіть смерть. Принаймні лікарям швидкої допомоги неодноразово доводилося стикатися з “температурною” смертю пацієнтів, які хворіли на різні форми токсичного грипу.
Побоювання саме таких наслідків і створило міф про небезпеку температури; відтак після найменшого відхилення від позначки 36,6 градуса на термометрі більшість людей починає шукати таблетки та інші фармацевтичні засоби для нормалізації температури. Насправді ж лікувати слід не наслідок (тобто температуру), а причину хвороби (наприклад, зараження якимось вірусом), яку повинен визначати лікар. Однак інколи треба і самому розрізняти стани під час високої температури: менш шкідливу “червону” лихоманку і дуже небезпечну “білу”. Особливо це важливо, якщо хворіє дитина.
Під час “червоної” лихоманки стан і поведінка дитини майже звичайні: шкіра рум’яна, очі блищать, у малюка гарячий лоб, ступні й долоні рук також гарячі. Дитина більше, ніж звичайно, пісяє, не відмовляється від питва. У цьому випадку парацетамол і аспірин легко знижують температуру, а дитина після їх прийому рясно потіє. Однак треба пам’ятати, що потові залози розвиваються у дітей не відразу. У грудних дітей вони розвинені тільки на голівці та на шиї. Тому таких малюків ні в якому разі не можна закутувати у ватяну ковдру і чекати, поки вони спітніють, а температура знизиться. Цього не станеться, а закутування тільки підвищить температуру. Тому малюка, який має температуру, треба роздягати!
Роздягають або повністю, або залишивши на ньому тонку сорочечку, дають дитині попити; можна застосовувати жарознижуючі засоби (виняток – індивідуальна несприйнятливість організму або захворювання печінки). Зниження температури можна також досягнути за допомогою обтирання тіла дитини сумішшю води, оцту і спирту в співвідношенні 1:1:1. Слід пам’ятати, що висохнути дитина повинна сама, й лише потім можна буде накрити її ковдрою. А далі можна спокійно дочекатися лікаря.
“Біла” лихоманка виглядає інакше. Дитина пригнічена або надмірно збуджена. Іноді спостерігається затьмарення свідомості, марення. Шкіра бліда, з легким синім відтінком, особливо в ділянці носогубного трикутника. Обличчя виглядає змарнілим, очі запалі, голова гаряча, а ступні й долоні рук холодні. Від питва така дитина відмовляється, майже не пісяє, в неї дуже частий пульс, сильна задишка. Якщо дитина ковтає, спробуйте дати їй що-небудь із антигістамінних і судинорозширювальних засобів. Але передусім необхідно викликати швидку допомогу! Річ у тім, що під час спазму судин – а саме через це шкіра набуває блідого кольору – у кров всмоктуються лише препарати, введені внутрівенно, а отже, не можна баритися ані секунди.
|
|
