Юрій Збітнєв: Я з великим оптимізмом дивлюся в майбутнє Галичини
ПРЯМА МОВА
|
Минулого тижня “Поступ” опублікував інтерв’ю зі знаним громадським діячем і підприємцем, координатором проекту “Спільна дія” Юрієм Збітнєвим. Наша розмова стосувалася місця України в сучасному світі і завдань, які стоять перед нашим суспільством у ІІІ тисячолітті. Сьогодні ми продовжуємо розмову з паном Юрієм. У її центрі – проблема здоров’я національної економіки, проблема нераціонального використання кредитних ліній. Юрій Збітнєв був одним із тих, хто не лише звернув увагу суспільства до даного питання, а й запропонував дієвий механізм її вирішення.
– Візьмемо для прикладу французьку кредитну лінію. Її загальна вартість – 118 мільйонів франків. Вона передбачала постачання в Україну обладнання для виробництва інфузійних розчинів з річним об’ємом продукції на суму понад 40 млн. дол. США. Із 1995 року обладнання завезли на підприємства Борисполя, Луганська, Дрогобича, а також в Городенку Івано-Франківської області. До речі, в Городенці воно досі не працює!
Минав час, розпалася “Укрфармація”, стали відомими справді вражаючі факти. По-перше, аналогічне обладнання можна було придбати на 20-30 % дешевше. По-друге, держава проплатила 70 % і мала б бути зацікавленою в поверненні витрачених коштів. Комерційні структури, які експлуатують обладнання, мусили б повернути борги.
Скажімо, наша компанія (“Грамед” – авт.) готова заключити угоду, яка б передбачала повернення кредиту, здатна забезпечити заставу, платити відсотки за кредитом. Але ніхто не висуває таких вимог і претензій.
Окрім цього, ми з’ясували, що є ще одна кредитна лінія – німецька. Її вартість – 28 млн. німецьких марок. Обладнання, надане згідно з кредитом, призначене для виробництва мазей і суппозоріїв. Воно протягом п’яти років знаходиться в Умані, його навіть не розпакували! Хтось же повинен відповісти за таку безгосподарність. Але ж жодної реакції з боку держави немає.
– Який же вихід із цієї ситуації?
– Як підприємець я міг би спокійно працювати, мовляв, це не мої проблеми. Але відчуваю особисту відповідальність за те, що відбувається в державі, адже був одним із тих, хто проголошував Незалежність України. Я, як би патетично це не звучало, прагну працювати для свого народу і не можу змиритися з тим, що відбувається. У держави є 10 млрд. зовнішнього боргу, і в цій сумі значний відсоток складають кредитні лінії. Україна, без перебільшення, висить на гігантському борговому гачку, і якщо ситуацію кардинально не змінити, висітиме не один десяток років! Кредити Європейського банку реконструкції та розвитку і Міжнародного валютного фонду, якими наші уряди намагаються “погасити” проблему, тільки зменшують відсотки, які набігають. А загальна сума боргу залишається тією ж. Цей борг лягає непосильним тягарем на бюджет, на платників податків, на кожного українця. Як наслідок – не виконуються соціальні програми, економіка – у стані стагнації, бюджетники – медики, вчителі – не отримують належної зарплатні.
Я бачу вихід з цієї ситуації у створенні Агентства з питань управління власністю, придбаною під державні гарантії. І починати треба з тих же медичних кредитних ліній. Таке агентство мало б стати міжгалузевим і максимально незалежним. Міністерства мусили б передати йому всю документацію на обслуговування кредитних ліній.
Для вирішення цієї проблеми необхідно прийняти вольове політичне рішення. Ми писали безліч листів з пропозиціями щодо комплексного розв’язання проблеми кредитних ліній.
– І який результат?
– З одного боку, на рівні вищого керівництва держави ми отримуємо згоду. З іншого – на рівні міністерств процес прийняття рішень гальмується. Напрошується цікавий висновок: якщо ціни на обладнання завищено на 30 %, то із суми 118 мільйонів французьких франків приблизно 40 мільйонів невідомо куди зникли. Сьогодні, до речі, не знаємо, де знаходяться оригінали документів...
– Ситуація виглядає патовою...
– Ні. І тут ми повертаємося до нашої попередньої розмови. Якщо в результаті виборів до влади в Україні прийде нова еліта – відповідальна, професійна, а головне, моральна – ми можемо з мінімальними втратами вийти з нинішньої ситуації. І мова йде не лише про ту проблему, про яку ми зараз говоримо. Це стосується державної політики загалом.
– Окрім заводу у Дрогобичі, компанія “Грамед” планує реалізовувати ще якісь проекти в нашому регіоні?
– Так. У перспективі ми бачимо Львівщину своєрідним центром фармакологічної промисловості України. Причому центром, у якому зосереджене високотехнологічне, екологічно безпечне виробництво, яке відповідає всім міжнародним стандартам. Таким, яким є наш завод у Дрогобичі.
Зараз ми розпочали реалізацію кількох масштабних проектів тут, на Львівщині. Ми плануємо будівництво ще одного заводу з виготовлення медичних препаратів. Також спільно із закордонними партнерами створюємо виробництво для випуску вакцин, яке дозволить забезпечити левову частку потреб України.
Іще одним нашим проектом є створення у Львівській області лабораторії контролю за якістю, яка покликана стежити за якістю харчових продуктів, медичних препаратів, які перетинають західний кордон України. Наразі таких лабораторій у нас немає, і це дозволяє масове звезення в Україну не лише поганої, але й дуже часто небезпечної для життя людей продукції.
Львівщину не випадково обрано для реалізації цих проектів. Можна перераховувати безліч чинників, які вплинули на таке рішення, але я зупинюся лише на одному. Львів, Львівська область мають, поза сумнівом, безцінний кадровий і інтелектуальний потенціал. А це, погодьтеся, на сьогодні є найважливішим і найбільш суттєвим чинником, який і визначатиме обличчя регіону в майбутньому.
Тому я з великим оптимізмом дивлюся в майбутнє Галичини.
Розмовляв Роман АНДРУШКІВ
довідка
Юрій Збітнєв, 1963 р. н., українець.
Закінчив Івано-Франківський медінститут і Харківську юридичну академію. Здобуває економічну освіту. Після закінчення медінституту працював лікарем-реаніматологом у Києві. Наприкінці 80-х Ю. Збітнєв брав активну участь у процесах відродження української державності. У 1990 році, незважаючи на шалений опір КПУ, виграв вибори до парламенту в Києві. У парламенті Ю. Збітнєв став членом “Народної ради”, заступником голови комісії у справах молоді.
Ю. Збітнєв – автор низки законопроектів з проблем державного будівництва, охорони здоров’я, соціальної політики. Творець державних програм із працевлаштування.
У 1991 році, після серпневого путчу, 28-річний нардеп Збітнєв особисто зняв червоний прапор з будинку ЦК КПУ, що ознаменувало кінець совєтської епохи.
Протягом 1991 – 1994 рр. – голова Фонду соціальної адаптації молоді. Президент “Українського клубу”. З 1995 року – президент Київської міжнародної фондової біржі. 1995-1997 рр. – віце-президент Української Асоціації Євро-Атлантичного співробітництва. Член Координаційної ради Союзу платників податків України.
Із 1999 року – президент компанії “Грамед”, яка першою на пострадянських теренах застосувала новітні технології виробництва ліків. Завод “Грамед” знаходиться у м. Дрогобичі Львівської області. Веде активну громадську та благодійну діяльність. За заслуги перед Українською Церквою нагороджений орденом Святого архістратига Божого Михаїла.
Керівник і координатор проекту “Спільна дія”.
|
|
