Людина Поступу - 2001
Люди, які стали символами минулого року
|
Іван Павло II
Про чинного Понтифіка Івана Павла ІІ важко написати щось нове, адже впродовж останнього десятиліття він безперервно перебуває у фокусі уваги міжнародного співтовариства. Його промови, послання, а головно міжнародні турне завжди викликали неабиякий резонанс у пресі. Минулого року Папа Римський нарешті побував і в Україні. Очевидно, в глобальному масштабі його поїздка сюди не була аж настільки інтригуючою, як, наприклад, до комуністичної Куби, на неспокійний Близький Схід, до складного за своєю внутрішньою суттю та зовнішнім іміджем Китаю. Але для мешканців України, а особливо Галичини, приїзд Папи в перший рік третього тисячоліття став епохальною подією.
Той, хто очікував дива, міг його спостерігати: уперше на цих теренах одна особа змогла зібрати понад мільйонну аудиторію. Люди різних вір і соціальних статусів, різного віку йшли на зустріч із Папою, незважаючи на незручності й перешкоди, чекали по кілька годин під нещадним червневим сонцем чи під проливним дощем. Чи зуміє ще хтось – інший духовний лідер, політик, зірка естради – зібрати такі маси шанувальників і привернути таку увагу до себе? Можна впевнено стверджувати, що наразі – ні. То кого, як не Івана Павла ІІ, слід вважати людиною 2001 року в Україні?
Леся Ґонґадзе
У зв’язку з візитом в Україну Папи Івана Павла II нелегко назвати ще когось людиною року в Україні. Але того ж таки року Леся Ґонґадзе, мати Георгія Ґонґадзе, зуміла з висоти свого горя подати співгромадянам приклад тієї особливої сили душі, натхненної любов’ю, про яку говорив Святіший Отець. І йдеться насамперед не про її слова, не про інтерв’ю. Ця жінка, обороняючи Свободу, Совість і Любов як найдорожче, чим володіє людина, сама стала втіленням Свободи, Совісті й Любові. Вона, протиставивши себе владі – президентові, Генпрокуратурі, судам, наражаючись на в’їдливу іронію бульварної преси, на погрози, ще раз погрози і просто байдужість, зуміла довести, що смерть її сина у ЦІЙ країні в ЦЕЙ час є політичною проблемою, яка випливає із фатального браку саме ЦЬОГО – Свободи, Совісті й Любові.
Тарас Чорновіл
“Людиною Поступу – 2001” у політиці й одночасно відкриттям року в цій галузі став народний депутат Тарас Чорновіл. Цей політик менш ніж за рік своєї законодавчої діяльності (він був обраний народним депутатом у 2000 році у Львові) продемонстрував свою принциповість і рішучість у таких питаннях, де інші, можливо, керувалися лише тимчасовою вигодою. Йдеться насамперед про участь Тараса Чорновола в акціях протесту опозиції наприкінці 2000 і на початку 2001 років у зв’язку з “касетним скандалом”.
Ні молодість, ні брак досвіду не завадили Тарасові Чорноволу стати справді відомим політиком, а не лише сином свого батька В’ячеслава Чорновола. Тарас Чорновіл так і не перетворився на конформіста: після з’їзду НРУ у травні 2001 року він залишив лави створеної й очолюваної батьком партії, бо, за його ж словами, вона втратила “чорноволівський” дух, і перейшов до ПРП. Зрештою, варто нагадати, що ніхто з рухівців більше за Тараса Чорновола не намагався докласти зусиль до поновлення слідства в справі трагічної і загадкової смерті його батька після того, як з’ясувалося, що ще в 1999 році Євген Марчук володів відеокасетою з доказами причетності спецпідрозділу МВС до вбивства В’ячеслава Чорновола...
|
|
