Юрій Збітнєв: Лідера не чекають!
ПРЯМА МОВА
У Львові, в театрі ім. Марії Заньковецької, проходила перша в Україні презентація проекту “Спільна дія”. З викладом його концепції виступив один з авторів — Юрій Збітнєв, президент Українського клубу, видавець журналу “Перехід-IV”, знаний український підприємець, політик, громадський діяч.
На прохання “Поступу” пан Юрій погодився докладніше розповісти про “Спільну дію” нашим читачам.
— Пане Юрію, що це таке — “Спільна дія”?
— Над цим проектом працювала Політологічна секція III Всесвітнього форуму українців, у роботі якої взяли участь понад 200 представників громад східної та західної української діаспори, наукових і аналітичних центрів України. Як наслідок, концепція всесвітнього об’єднання українців “Спільна дія” була чітко сформульована й отримала схвалення Загальних зборів Форуму.
Спільна дія — це боротьба української людини за свою душу, бо щоби змінити навколишній світ, треба самому змінитися. Це боротьба українців за володіння своїми землями і водами, своєю промисловою власністю і культурним простором. Це боротьба за національну честь, за те, щоб у світі до нас ставилися з повагою, а не як до нації другого сорту.
— А якщо дати стисле визначення?
— Спільна дія — це механізм досягнення Україною рівня найвищих духовних, організаційних і технологічних стандартів, це засіб приведення до влади компетентної й відповідальної еліти, нейтралізації некомпетентної й безвідповідальної псевдоеліти.
— За десять років Незалежності було багато різних проектів об’єднання українства... Ви пропонуєте нову стратегію?
— Входячи у третє тисячоліття, ми потрапляємо у “глобальний” світ, який або взагалі не бачить України, або відводить їй місце третьорозрядної держави. Це радикально змінює стратегію національного поступу, оскільки у такому світі вирішення локальних проблем потребує глобальних зусиль. Локальні політичні партії, рухи чи блоки вже не здатні подолати нинішній хаос та ініціювати перетворення України на сильну, здорову, одухотворену державу. Це може зробити лише “Спільна дія”.
— Люди, яких ви шукаєте в усьому світі й намагаєтеся згуртувати навколо ідеї сильної України, — це нова еліта?
— Точніше, протоеліта. Справжньою елітою вона стане лише тоді, коли переможе. Коли нею буде створена нація української мрії й держава соціальної гармонії, яка відповідатиме фізичній, інтелектуальній і духовній природі української людини. Держава — не для бідних. Держава — не для багатих. Держава — одна для всіх українців. Держава — одна над усіма українцями для забезпечення спільного блага.
— Чому ідея “Спільної дії” активізувалася лише тепер? Тому, що лише перед виборами Україна прокидається від сну і здатна сприйняти нові ідеї?
— Справа не лише в цьому. Згідно з рішенням Всесвітнього форуму українців, проект “Спільна Дія” має бути втілений у життя протягом наступних п’яти років. Проте різке прискорення подій після терактів в США 11 вересня 2001 р. примушує нас негайно перейти від теорії до практики. Наша логіка така.
Перше. В умовах планетарної дестабілізації, коли сильніші спільноти не соромляться вирішувати свої проблеми за рахунок слабкіших, світове українство для самозахисту і цивілізаційного поступу потребує негайного організаційного об’єднання в нову українську націю.
Друге. Для цього українській спільноті потрібна геополітична точка опори. Такою природною точкою опори може бути лише Україна. Але спочатку її треба перетворити на потужну державу, спроможну надати кожному українцеві в будь-якій точці світу ефективну допомогу — психологічну, інформаційну, політичну, військову.
Третє. Усі свідомі українці — і в Україні, і в діаспорі — повинні докласти зусиль для впорядкування України. Їм треба активно включитися в політичний процес, оскільки без здобуття політичної влади наші мрії про українську Україну так і залишаться мріями.
Четверте. Першою пробою сил і перевіркою нашої здатності до самоорганізації є вибори до Верховної Ради України навесні 2002 р. — чудова можливість організуватися у глобальну Спільну Дію і наростити її “політичні м’язи”.
— Отже, ваша тактична мета полягає в тому, щоби...
— Щоб у Верховній Раді України і в органах місцевого самоврядування були представники “Спільної дії”, які виражатимуть колективну волю нової світової української спільноти.
— І як ви плануєте це зробити?
— Спільна Дія — це динамічне, невимушене, різноманітне середовище розкиданих по всьому світу українських громадських організацій, мозкових центрів, підприємств, клубів і гуртків, в якому поширюється і фахово обговорюється правдива інформація, народжуються найсміливіші ідеї, відбувається інтенсивний обмін знаннями, налагоджуються тісні особисті та ділові стосунки.
Усесвітній рух Спільна Дія — це вільна асоціація людських середовищ, в яких відбувається духовний, психічний та фізичний розвиток людини і які взаємодіють за принципом “Свій до свого по своє”.
Партійне крило Спільної Дії — це організація лідерів, тобто людей зі здібностями до владної організації народу та його захисту. Ця нова сила має бути максимально дисциплінованою, інтелектульно і технологічно оснащеною, здатною до швидких, сміливих і рішучих дій.
— Якщо зі “Спільною дією” все більш-менш зрозуміло, то характер її політичного крила потребує конкретизації.
— Не секрет, що традиційна політологічна шкала “ліві-центристи-праві” дедалі більше розмивається — і вже мало про що говорить. З погляду цивілізаційного розвитку реальні процеси відбиває інша шкала: “авангард” — “болото”. Відомі в Україні політичні партії з погляду своїх явних і прихованих програмних цілей у цілому належать до “болота” або, в кращому разі, до “еволюціоністів” — поміркованих прихильників повільних змін. Політична ж ніша під назвою “авангард” є незаповненою. Таким чином, в Україні є соціальне замовлення на дійову партію, спрямовану в майбутнє, здатну об’єднати прихильників цивілізаційного стрибка і рішучих перетворень. Якщо ж брати конкретні політичні сили, то найближчим для нас є середовище Віктора Ющенка.
— Багато хто передчуває велике майбутнє України і шукає вихід з теперішнього застою. І в Україні, й у діаспорі все частіше говорять про те, що нація потребує справжнього мужчину, гетьмана: “От якби був у нас національний лідер...”.
— Лідера не чекають. Індивід не може сам витворити політичну машину, він може лише увібрати в себе колективний порив, посилити його і штовхнути далі. Обраному потрібно багато добровольців. Багато людей повинні шукати, думати, діяти, щоби потім найкращий із них, висунутий ними вперед, власним прикладом примусив їх самих піднятися ще вище. Справжні мужчини повинні діяти самі, повинні прориватися самостійно. І якщо вони діятимуть згуртовано, лідер їм допоможе. Національний лідер — це плід тривалої послідовності індивідуальних зусиль. Лідер — це винагорода людям сміливості й волі.
Розмовляв Роман АНДРУШКІВ
|
|
