Спогади матері Шептицького
РЕПРИНТ
Мирослава ЛЯДОВА
Під час Львівського Архієпархіального собору, що проходив з 26 по 30 грудня 2001 року у стінах Львівської духовної семінарії Св. Духа, було запрезентовано книгу спогадів матері митрополита Андрея Шептицького Софії Фредрів-Шептицької “Молодість і покликання о. Романа Шептицького”.
Книга, видана Культурно-мистецьким фондом УГКЦ імені Митрополита Андрея Шептицього, є непересічним феноменом у духовному житті нашого міста й цілої України.
Розпочинаючи презентацію, генеральний директор Фонду Андрій Садовий зазначив, що книга видана з благословення Блаженнійшого Кардинала Любомира Гузара, а ідея належить народному депутату України Михайлові Косіву, котрий здійснив літературне редагування. Отже, перші екземпляри було вручено главі УГКЦ і всім учасникам собору.
Кардинал Любомир Гузар сказав: “Хочу сердечно подякувати пану Садовому й іншим членам Фонду імені Митрополита Шептицького за перевидання цієї книги. Мені здається, що вона з’являється в дуже відповідний момент”. На його думку, у книжці є багато прикладів того, як варто виховувати своїх дітей. Адже Софія Шептицька виховала п’ятьох порядних синів, двоє з котрих в особливий спосіб були відзначені Церквою.
Як приклад, Кардинал Любомир Гузар переповів один із епізодів книги: “Запитано її, як вона виховувала своїх дітей. Андрій-Роман був малою дитиною, яку можна було вести доволі легко. Так мати каже. А натомість Климентій-Казимир, якого у червні цього року Папа проголосив блаженним, був дуже трудною дитиною. Мати мала приятельку, яка їй раз поставила питання: “Як ти властиво виховуєш своїх дітей?” А вона відповіла: “Коли дитина зробить щось доброго, як кажу “Богородице, Діво”. А коли дитина зробить щось злого, я також кажу “Богородице, Діво”.
Народний депутат Михайло Косів, котрий цього разу виступив у ролі літературного редактора, звернув увагу на літературний хист авторки. Окрім того, за його словами, ця книжка написана не лише як спогад. У ній дуже багато документів. “Там задокументовано за щоденниковими записами дуже багато автентичних подій”, — каже Михайло Косів. І тільки про одне шкодує — що занадто пізно прочитав її.
Члени Фонду пообіцяли, що книгу буде подаровано кожній церкві, незабаром вийде ще один наклад, значно більший, адже кількох тисяч примірників наразі замало для всіх бажаючих.
|
|
