365 музичних днів
АУДІОПІДСУМОК
Роман ЗАЯЦЬ
|
Як правило, наприкінці року, що минає, або ж на початку нового робляться певні підсумки.
Банально, хоча деколи варто озирнутися назад, щоби пережити подію ще раз, по-новому сприйняти її, несподівано відкрити в ній щось випадково пропущене чи загублене. Спробую не вдаючись до записника пригадати деякі найпомітніші музичні “сліди” минулих 365 днів.
Почну із сумного: 22 червня 2001 року не стало Джона Лі Хукера, а 29 листопада помер Джордж Гаррісон...
Рік, що минув, не приніс нових музичних течій, музична революція не відбулася. Але це радше позитивно, ніж негативно. Недобрим (м’яко кажучи) є продовження всепоглинаючого наступу “комерційної музики”. Може, це й перебільшення, але за таких швидких темпів наступні покоління слухатимуть лише штучно створені формації. Що ж стається з цікавими дебютантами? Їх відсувають набік – у кращому разі. У гіршому – вчать, як треба співати, які тексти писати, як їх виконувати, щоби був заробіток. Ба навіть відомим музичним брендам почали ставити рамки-обмеження. Якщо б сьогодні “народилися” таланти рівня Pink Floyd, Led Zeppelin, Deep Purple, то чи змогли б вони розвиватися й творити так, як 30 років тому?..
Так, кінець XX – початок XXI століття – період, коли в гру вступають тільки гроші. З цієї точки зору добре зробила цього року британська група Marillion при виданні свого альбому Anoraknophobia. Музиканти спершу за допомогою Інтернету продали компакт – і лише потім “купили” фонографічну компанію. Таким чином музиканти залишилися при своїх неспотворених ідеях, а компанія – при грошах.
Втішали цього року своїми платівками виконавці та групи, чиї імена чи назви не потребують коментарів. Список альбомів був би надто великим, але те, що осіло в пам’яті – це нові CD від Depeche Mode: Exciter, R.E.M. – Reveаl, Radiohead – Amnesiac, Tori Amos – Strange Little Girls.
Море задоволення принесла довгоочікувана платівка від групи Tool – Lateralus.
Минулий рік подарував нам, окрім усього, нові сольні альбоми артистів, які останнім часом не надто часто втішали нас своєю присутністю на музичному ринку: вдалі “сольники” записали музичні гуру: Мік Джеггер та Пол Маккартні. Не зрадили собі, здобувши при цьому нових прихильників, “динозаври” міцного року: Оззі Озборн, Еліс Купер. З монастирського забуття повернулися Леонард Коен та його “брати по поезії” – Нік Кейв і Боб Ділан. Відкриттям року став проект Gorillaz – пропозиція для тих, кого не лякає суміш репу, хіп-хопу чи альтернативного поп-року. Хто ж дійсно шукає найновітніших музичних ритмів, які б датувалися 2001 роком, нехай не забуває про альбом Tricky – Backblow...
Ось такими платівками запам’ятався мені минулий рік. Сподіваюся, 2002-й принесе не менше музичних вражень. Чого й вам бажаю!
|
|
