Парсуни сучасників
АРТ-АНОНС
Відкрита у Національному музеї виставка портретів роботи викладачки кафедри промислової графіки Львівської академії мистецтв Іванки Онуфрик охоплює період 2001 року, за який виконано близько трьох десятків полотен.
Ця експозиція – непересічне явище для нашого мистецтва. До малярства вступає нове покоління, виховане у стінах ЛАМ у новий час, у нових традиціях і, що закономірно, з несхожим на попередників баченням світу. У цьому поколінні Іванка Онуфрик щасливо належить не лише до тих, які “покликані”, а й до тих, котрі “вибрані”. Оригінальність обдарування (відшліфована, до речі, цілою плеядою непересічних митців-наставників, серед яких – М. Андрущенко, А. Максименко, Л. Медвідь, М. Шимчук) стає одразу очевидною. Можливо, що це вперше після Ярослави Музики (її портретів Михайла Рудницького, Миколи Федюка) маємо справу з такими співзвучними епосі й психологічно наповненими зображеннями наших сучасників. Причому творені вони “настільки майстерно, що й майстерності не зауважити”. Авторка, ніби забавляючись, пропускає перед нами галерею гострохарактерних театральних... – навіть важко окреслити – масок, тіней, фантомів, які, тим не менше, легко впізнавані: й Ігор Калинець з його романтичним дон-кіхотством, й крижано-раціональний Любомир Медвідь, і скорботно-іронічний Богдан Сорока, і доброзичливий, але якийсь космічно-втомлений Іван Остафійчук – усіх не перерахувати... Не бракує, звичайно, й пари автопортретів, у яких авторка не вагається показати себе де... (ні, цього разу стримаюся). Кожному з чоловічих портретів (а знаменитостей серед них – колосальна більшість) добрана відповідна колористична й графічна побудова (взагалі, всі портрети дуже “графічні” в доброму значенні цього терміну) й дана характеристика – влучна, тонка, нетривіальна й по-жіночому гостра. Поставивши перед собою завдання, гідне не одного мужчини, Іванка Онуфрик з нею справилася; можливо, що з плином часу її зацікавлення поширяться й на діячів науки чи спорту, серед яких теж не бракує оригінальних екземплярів.
Пройшовши за 17 літ, неначе у часи цехового малярства, всі ступені фахового навчання – від художньої школи до Академії мистецтв, Іванка Онуфрик має всі підстави вийти за межі регіональних (Львів, Київ, Перемишль) виставок – і в цьому їй можна лише побажати успіху.
Андрій ДОРОШ
|
|
