Боротьба за "Незалежність"
СКАНДАЛ
Олесь РОМАНЦІВ
Як з’ясував “Поступ”, боротьба за колишнє державне підприємство “Готель “Незалежність” триває ще з середини 90-их років. За цей час до готельної справи втягнено суди, структури виконкому, народних депутатів, міліцію й навіть криміналітет.
Іще 1995 року Арбітражний суд Львівської області зобов’язав зареєструвати товариство з обмеженою відповідальністю “Незалежність”, яке відтоді одержало право на оренду та приватизацію зазначеного готелю. Але хтось дуже не хотів, аби готель приватизували. Цілісно-майновий комплекс готель “Незалежність” то не вносили до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, то він потрапляв до списку об’єктів, що потребують залучення інвестицій, то раптом зникав із переліків.
Трудовий колектив на чолі з нинішнім директором Ярославою Сокульською, відстоюючи свої права, пройшов усі інстанції, у тому числі судові. Урешті-решт Арбітражний суд зобов’язав міську раду віддати готель для приватизації шляхом викупу, першочергове право на котрий має ТзОВ “Незалежність”. Окрім того, у 1997 році Фонд держмайна України в листі “Щодо порушення чинного законодавства у процесі приватизації об’єктів комунальної власності міста Львова” рекомендував Львівській міській раді “припинити блокування приватизації”.
Незважаючи на те, що 5 липня 2001 року Арбітражний суд прийняв остаточне рішення (на користь товариства), через 10 днів, 15 липня 2001 року, міський голова Василь Куйбіда підписав “протокол засновників”: створити ЗАТ “Клуб професійного футболу “Карпати” і передати “Незалежність” до статутного фонду ЗАТ. 3 серпня виконавчий комітет рішенням №367 підтримав цю ініціативу.
Починаючи з 13 вересня, це питання постійно виносилося на сесію міської ради. Проблема викликала бурхливу дискусію, але через безліч суперечливих питань жодного рішення так і не ухвалили.
Аж раптом, розповідала директор ТзОВ “Незалежність” Ярослава Сокульська, 1 листопада минулого року до неї в квартиру увірвалися невідомі в масках і, погрожуючи, вимагали написати заяву про звільнення за власним бажанням. Наступного дня вона це зробила. Оговтавшись від шоку, вже 5 листопада відкликала заяву. Але виявилося, що протягом суботи та неділі (2, 3 листопада) всіх учасників товариства, окрім неї, повідомили про проведення позачергових зборів 5 листопада, де і було затверджено заяву про звільнення пані Сокульської “за власним бажання”. Питання про обрання виконуючого обов’язки директора чомусь перенесли на наступний день, на котрий уже запросили і пані Ярославу. Цікаво, що в протоколі не було зазначено кількості голосуючих за звільнення Ярослави, а в списку опинилися “мертві душі”.
6 листопада Ярослава Сокульська вже повторно зробила подання про відкликання заяви про звільнення, але в протоколі зборів цей факт не зафіксували. Цікаво, що радником акціонерів під час цього процесу виступив колишній юрист Львівської міської ради Петро Невойт.
Ярослава Сокульська відразу після зборів подала заяву в районний відділ міліції з приводу нападу на неї та позов до суду про незаконність рішення зборів учасників про її звільнення.
Після довгих дебатів 6 грудня сесія Львівської міської ради прийняла “політичне рішення” про створення ЗАТ “Клуб професійного футболу” та проведення експертної оцінки майнового комплексу готелю “Незалежність”. Про те, що передача “Незалежності” суперечить рішенню Арбітражного суду, депутатів ніхто не повідомив.
Уже 17 грудня Личаківський районний суд міста Львова визнав незаконним рішення зборів учасників ТзОВ “Незалежність” і постановив поновити Ярославу Сокульську на посаді генерального директора. Через три дні було скликано збори учасників цього товариства і в присутності судового виконавця Ярославі Сокульській відмовлено в передачі печатки та штампа. Отже, 24 грудня Личаківський суд констатував, що його рішення в цій справі не виконано.
Наразі невідомо, як будуть розгортатися події навколо готелю “Незалежність”. З одного боку, згідно з законом, його слід приватизувати шляхом викупу. З іншого, хтось дуже хоче віддати цей майновий комплекс новоутвореному підприємству.
|
|
