Адвокат Білозора постане перед судом
"300 тисяч за завдання моральної шкоди вимагатиме ""Цісарська кава"" в адвоката родини Ігоря Білозора"
СПРАВА БІЛОЗОРА
Зоряна ІЛЕНКО
Власниця кав'ярні "Цісарська кава" Тетяна Нікітчин, її чоловік Павло, а також обліковець закладу Ірина Колодій подали позов до Личаківського суду на адвоката родини Ігоря Білозора Михайла Жолубака. Усі вони вимагають морального відшкодування на суму 100 тисяч гривень за образу честі і гідності. Мова йде про відеоплівку, на якій міг бути зафіксований конфлікт між компаніями Ігоря Білозора та Дмитра Воронова і Юрія Калініна на майданчику перед кав'ярнею. Іще під час слідства адвокат Михайло Жолубак припустив, що запис на відеокасеті, який переглядали в помешканні квартирі Нікітчин, було зумисне стерто.
Пані Тетяна зауважила, що вона, її чоловік і Ірина Колодій змушені вдатися до такого кроку (судового позову), оскільки Жолубак "безпідставно зробив неправдиву оцінку фактів, а також надав відомості, що не відповідають дійсності та завдають шкоди честі, гідності й діловій репутації підприємців".
За словами Тетяни Нікітчин, пан Жолубак заявив, що пояснення оператора Ірини Колодій і матеріали кримінальної справи Ігоря Білозора, давали підстави говорити про те, що Ірина переглядала відеокасету вдома у власниці "Цісарської кави". Однак сама позивачка стверджує, що ця адреса є юридичною для ПП "Лорелея". Окрім цього, Тетяна Нікітчин запевняє, що адвокат родини Білозорів висунув звинувачення в стиранні відеозапису як вагомий доказ у розслідуванні, а словами "Вони за це повинні відповісти" фактично закликав до фізичної розправи над подружжям.
Насправді ж у матеріалах справи чітко зазначено, що Ірина Колодій дивилася відеокасету 9 травня і, не побачивши жодних порушень з боку працівників кав'ярні, віддала її на перезапис. За словами Тетяни Нікітчин, про трагічний інцидент, який стався з Білозором 8 травня біля обласної прокуратури, Ірина Колодій дізналася лише через три дні. Господиня закладу стверджує, що не може бути зацікавленою особою у знищенні відеозапису, адже приватне підприємство "Лорелея" уклало угоду з органами внутрішніх справ про охорону двох павільйонів і оплачує надані послуги.
-- Вивчивши матеріали кримінальної справи Ігоря Білозора, пан Жолубак, добре знаючи про непричетність нашого подружжя й Ірини Колодій, безпідставно вимагав у прокуратури притягнути нас до кримінальної відповідальності. -- каже Тетяна Нікітчин. -- Незважаючи на відмову в порушенні кримінальної справи, пан Жолубак продовжував звинувачувати нас і розповсюджувати неправдиву інформацію у пресі. Усі наведені адвокатом відомості є неправдивими, вони ганьблять нашу честь і гідність.
Ірина Колодій у своїй позовній заяві стверджує, що через звинувачення в знищенні якихось неіснуючих доказів ледь не втратила дитини (на п'ятому місяці вагітності).
Михайло Жолубак повідомив "Поступ", що як адвокат і правозахисник потерпілої родини мусив поставити під сумнів ситуацію з переглядом відеокасет. Оскільки оператор навряд чи не могла зауважити півторагодинний конфлікт, що відбувався на майданчику кав'ярні "Цісарська кава". "Тим паче, якщо черговий правоохоронець двічі викликав міліцейський патруль. А це вже компетенція відповідних органів перевіряти викладені адвокатом факти. Однак це не може бути підставою для обвинувачення мене в наклепі, а тим паче -- образі ділової репутації. Дивує й інший факт: пані і пан Нікітчини посилаються на матеріали кримінальної справи, однак, згідно з чинним законодавством, вони не могли їх читати. Як свідок Ірина Колодій на судовому засіданні зауважила, що касету переглядала на квартирі Нікітчин, себто, за юридичною адресою ПП "Лорелея".
За словами Жолубака, Ірина Колодій давала свідчення в суді і при цьому не скаржилася, що їй було заподіяно моральну шкоду.
Зауважимо: на літньому майданчику "Цісарської кави" встановлено дві відеокамери, які без відома відвідувачів стежать за ними -- це, за Конституцією України, є порушенням прав людини.
"Колодій нічого не побачила на відеоплівці, -- продовжує пан адвокат, -- тому можна припускати, що це було зроблено навмисно. Я не говорив, що Тетяна Нікітчин є зацікавленою особою, оскільки нею було укладено договір на охорону її приміщення відповідною службою. Це її право. Я обурений тим, що ведуться несанкціоновані зйомки на території "Цісарської кави" і впевнений, що знайдуться люди, яких записували на відеокасету, і вони звернуться до пані Нікітчин як до власника кав'ярні з вимогою відшкодувати моральні збитки, оскільки нікому не дозволено, зокрема і спецорганам, без відповідного рішення здійснювати відеозапис приватного життя.
З невідомих причин Нікітчин, яка має досвід у судових тяжбах, подала позов у Личаківський суд, знаючи, що я проживаю у Шевченківському районі. За моїм клопотанням, справу скеровують у Шевченківський суд міста Львова".
|
|
