Броніслав Гіневський: Я не вважаю себе банкіром
Львів вирізняється з-поміж інших міст Західної України розвинутою банківською системою. Населення дедалі активніше цікавиться, що дають банки звичайним людям. Із цього приводу в нас відбулася розмова з керівником Львівської філії банку "Синтез" Броніславом Гіневським, який, незважаючи на львівське коріння, працює у Львові лише 1,5 місяця й має свіжий погляд на ситуацію.
-- У банку я працюю вже восьмий рік. Починав працювати у банку "Інко", потім керував Бердичівською філією банку "Аваль" на Житомирщині. До Львова привели доля і бажання, адже моя родина з маминого боку походить зі Львова. Сам я закінчував "Львівську політехніку". Тоді планував залишитися у Львові, доля ж склалася по-іншому. Взагалі, уперше до Львова я приїхав у 1961 році з неприємної нагоди -- помер дід. Він похований на Личакові. Відтоді кожного року я бував у цьому місті. І ось два місяці тому отримав пропозицію очолити філію банку "Синтез".
-- Що відрізняє Львів від інших міст?
-- Перш за все, це столиця Західного регіону, в тому числі фінансова. Тут завжди був зібраний сильний потенціал, особливо розумовий. Багато вихідців зі Львова впливають на економічну ситуацію в цілій Україні. Для прикладу, міністр економіки Шлапак, з яким ми разом училися, та й багато інших людей. Щодо банків, то Львів має дуже широку мережу банківських установ. Порівняно з іншими містами насиченість банками тут дуже велика, як для регіону, де немає великої кількості підприємств-гігантів, -- близько 40 банків і філій. Ще одна дуже специфічна риса -- багато людей працює за кордоном. Здавна склалася традиція, що мешканці регіону наважувалися залишати свої домівки і їхати заробляти гроші за кордон. Отже, нині є дуже великий притік фінансів саме звідти. Я вважаю, що за місяць надходить близько 10 млн. гривень.
-- Побутує думка, що населення на Заході активніше користується банківськими послугами, ніж у нас, в Україні. Чим пояснюється така ситуація?
-- На мою думку, люди нині люди мають дуже короткий досвід роботи з банками. У колишньому СРСР практично жодна фізична особа не працювала з банками, якщо не брати до уваги збереження на ощадкнижках. На Заході ж є більший досвід. Готівка там практично не ходить. Більше того, на розрахунки великими сумами готівки звертають увагу відповідні органи. Тому практично кожна середньостатистична людина має свої рахунки й використовує безготівкові форми розрахунку.
На сьогодні люди в Україні просто не мають інформації про можливості роботи з банками. І якщо бути відвертим до кінця, то у самих банків не вистачає ще й технічних можливостей, щоби нормально обслуговувати велику кількість клієнтів. Для прикладу, не вистачає банкоматів. Наразі банкомати стоять тільки в обласних містах, та й там їх недостатньо. Щодо районних центрів, то тільки у кількох десятках із них в Україні є ці пристрої. Не вистачає пост-терміналів для безготівкових розрахунків, які ми бачимо на Заході у магазинах. Такий термінал на АЗС у Львові є рідкістю. Ми говоримо, що люди не знають, не довіряють, але, якщо бути до кінця відвертими, то й банки поки що не в змозі обслуговувати дуже велику кількість людей.
-- Які банківські послуги зараз є найкориснішими для людей?
-- У принципі, кожен банк надає широкий спектр послуг. Та я рекомендував би кожній людині відкрити особові рахунки. Це дасть можливість розраховуватися в інших містах, перераховувати гроші своїм родичам і не носити з собою великих суми готівки. Для прикладу, переведення грошей з вашого рахунка на рахунок іншої людини незалежно від суми коштуватиме до однієї гривні. Інші ж системи перерахунку набагато дорожчі. Рахунок дуже корисний, коли, для прикладу, людина їде у відрядження й виникає потреба передати їй гроші. Завдяки тому, що є електронна система платежів (яку, до речі, в Україні запроваджено однією з перших в країнах СНД), така операція триватиме до трьох годин.
-- Але ж відкриття рахунка коштує грошей?
-- Безумовно, воно коштує, але це залежить від того, скільки операцій ви проводитимете. Якщо ви збираєтеся тривалий час користуватися послугами банку, це коштуватиме копійки. Нині є дуже багато банків, які мають можливість відкрити рахунок безкоштовно. Якщо людина приходить і каже, що в неї зараз немає коштів, але їй потрібен рахунок, я гадаю, ніхто з того проблеми не робитиме.
-- А як щодо депозитних вкладів? Чи зацікавлений у них банк, а також чим вони корисні для споживача?
-- Банки надзвичайно зацікавлені в залученні коштів саме від фізичних осіб. У банківській термінології це так звані "довгі" кошти. Це гроші, які люди вкладають на три місяці, на рік, на десять. Банк, відповідно, може планувати свою діяльність. Для людини, яка кладе гроші на депозитний рахунок, це додатковий дохід до сімейного бюджету. До речі, цей дохід не оподатковується. Крім того, чинні ставки за депозитами є досить високими (до 28%). Скажімо, особа запланувала придбати собі якусь річ, але їй не вистачає 100 чи 300 гривень. Зважаючи на те, що нині немає високої інфляції, спостерігається тенденція здешевлення товарів, вигідно покласти гроші на депозитний рахунок -- і через певний час отримати ці додаткові гроші.
До речі, деякі банки, і "Синтез" також, з огляду на свята, запропонували виплату депозитних відсотків авансом.
-- Яка відмінність між банкіром і сім'янином?
-- Якщо чесно, ніколи не вважав себе банкіром. Може, комусь приємно себе так називати, але я скептично до цього ставлюся. Я є радше банківським працівником. Банкір -- це людина, яка є засновником банку, членом правління, у власності якої є акції банку. А керівники філій, на мою думку, є банківськими працівниками. Я маю сім'ю. Дружина -- заступник директора зовнішньоторговельної фірми, професійний перекладач. Син навчається в інституті.
|
|
