Президентські засідки
КОМЕНТАР
Дмитро ЯЦЕНКО
Останній рік політичного життя видався доволі цікавим. Головний його висновок: усі важливі політичні події року після "касетного скандалу" слід пов'язувати з президентськими виборами 2004 року. Причому протягом перших чотирьох місяців цю дату різні політичні сили намагалися значно наблизити -- на літо-осінь нинішнього року.
Першим кандидатом на посаду глави держави можна назвати Олександра Мороза, який почав активну боротьбу, оприлюднивши аудіозаписи Миколи Мельниченка. Цей важливий момент дуже добре відчула і Юлія Тимошенко, яка після звільнення з посади віце-прем'єра перейшла у відверту опозицію до влади і на деякий час зблизилася з Олександром Морозом. Наступного кандидата парламент назвав сам, коли відправив у відставку прем'єра Віктора Ющенка.
Не тільки опоненти влади виявляли свої амбіції, і серед пропрезидентських сил мали з'явитися кандидатури наступників Леоніда Кучми. З оформленням блоку "За єдину Україну" стало зрозуміло, що на це місце претендує його лідер -- голова Адміністрації президента Володимир Литвин, який дуже легко посунув достатньо потужні фігури: Сергія Тигипка, Миколи Азарова, Андрія Деркача. Не виключено, що саме з подачі Литвина "зламався" ще один кандидат в президенти -- Віктор Медведчук, якого парламент відправив у відставку з посади першого віце-спікера.
А от у ніші "дозволеної" опозиції суттєвих змін не сталося: і Наталія Вітренко, і Петро Симоненко дуже підіпсули свої позиції бездіяльністю, демагогією та конформізмом із владою...
Отже, саме "Мета-2004" стала головним чинником політичної боротьби року, що минає. Наприкінці березня відбудеться проміжний етап цієї мети, після чого зможемо говорити про нові коаліції та війни політиків, з'являться нові компромати й акції протесту, тобто політичне життя повернеться в нормальне русло -- боротьби, а не вичікування.
|
|
