У Лос-Анджелесі помиратимуть ще комфортніше
Вічний голлівудський цвинтар оголошує революцію в поховальному бізнесі
НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ
Гарм фон Лінтіг, Нью-Йорк
Спочатку Тиллер Кессіті не мав наміру продовжувати поховальний бізнес свого батька. Але потім купив старий цвинтар, на якому були поховані голлівудські зірки, і разом зі своїм комерційним директором розробив нові концепції культури поховань.
Протягом багатьох століть філософи й клерикали сперечаються про буття після смерті. Данте у "Божественній комедії" мандрує пеклом і опиняється в раю. Але достовірністю є одне: для більшості людей цей спуск або підйом у потойбічний світ починається із могили. І недарма у п'ятому акті "Гамлета" Шекспір питає гробаря: "Скільки людина може пролежати в землі, поки зогниє?"
Стів Мартін обіграв цю шекспірівську сцену у фільмі "Лос-Анджелеська історія", але голлівудське просвітництво не спонукає американських громадян частіше замислюватися над питанням смерті: "Вони витісняють це зі своєї свідомості, аж поки одного дня не опиняються сам-на-сам із Абсолютом".
Енді Мартінес добре знається на темі смерті: спочатку він працював у Червоному хресті, потім на якийсь час став монахом. Але через 4 роки він повернувся до світського життя: як бармен на Маямі-біч, а потім як джазовий співак. А зараз він знову звернувся до теми смерті й займається поховальним бізнесом. Саме він є комерційним директором "Вічного голлівудського цвинтаря" (Hollywood Forever Cemetery) -- місця, де поховані найбільші голлівудські герої.
100 років тому мешканці крихітного села Голлівуда, яке ледь налічувало 500 мешканців, поховали на своєму цвинтарі першу померлу -- дружину коваля. Це стало генеральною репетицією, бо ті, хто був тут похований після неї, творили історію Голлівуда. Наприклад, Джон Г'юстон (помер 1987 року), режисер і сценарист знаменитого фільму "Королева Африки", або його колега Сесіл ДеМілл, режисер фільму "Десять заповідей", засновник лос-анджелеської філармонії, видавець L.A. Times, Пітр Лорр, Рудольф Валентіно, Дуглас Фаєрбенкс-мол. (продюсер, сценарист і актор фільму "Багдадський злодій"), Ельма Бергер (винайшов скло заднього бачення) та ін.
Якщо вірити Шекспірівському гробареві, який пояснює Гамлетові, що через 8-9 років мрець перетворюється на землю, то на цьому цвинтарі вже майже немає тіл, а є тільки спогади. Чотири роки тому 97-річний власник цього цвинтаря збанкрутував, але поки справа дійшла до суду, він помер, у заповіті пообіцявши родичам значні суми, хоча насправді не мав нічого. Не було за що навіть оплатити поховальну процесію, тому тіло перевезли у вантажівці і поховали на закинутому цвинтарі, десь між розваленими гробівцями і розбомбленими мавзолеями та саркофагами.
Історія цього цвинтаря є непоганим матеріалом для голлівудського фільму.
Тиллер Кессіті заплатив тоді за цвинтар смішну суму -- 375 тисяч доларів. Нащадки відомих сімей, таких, наприклад, як Max Factor, давно перенесли рештки своїх рідних на інші цвинтарі. Протягом останніх трьох років сім'я Кессіті інвестувала у відбудову цвинтаря понад 3 мільйони доларів і оголосила "революцію в поховальному бізнесі". Тепер тут, як у стародавньому Єгипті, ставитимуть померлим вічні пам'ятники за допомогою веб-сторінки www.forvevernetwork.com. Тиллер Кессіті і його фірма Forever Enterprises ("Вічне підприємство") пропонує на цій веб-сторінці повне зібрання документів, сімейних фотографій, відеозаписів, зроблених за життя померлих. Достатньо натиснути на кнопку -- і можна почути з монітора голос померлої бабусі чи дідуся. Менеджери цвинтаря встановили на могилах пам'ятники без табличок, на яких вказують ім'я та дату життя і смерті. Замість цього на надгробній плиті -- монітор. Потрібно набрати свій код -- і ви побачите померлого родича перед собою, мов живого.
Під час церемонії поховання демонструється відеофільм, у якому зібрані разом близько 20 фотографій із сімейного альбому, часто під пісню Елвіса Преслі Love Me Tender. Вартість такого поховання і місця на цьому цвинтарі -- мінімум 988 доларів. Вже понад 4000 клієнтів скористалися цією послугою, максимальна вартість якої наразі сягнула 5000 доларів, і матеріали про них тепер можна побачити на веб-сторінці Кессіті.
Але на цьому успішний бізнесмен вирішив не зупинятися. Під час своєї гомосексуальної юності в Нью-Йорку він багато разів пережив смерть друзів від СНІДу і відчуття того, "як мало допомагають слова рідних і священика у подоланні болю втрати". Він виїхав із рідного міста Сент-Луїса, щоб не продовжувати бізнес свого батька -- магната поховальної справи.
Але у Нью-Йорку йому не вдалося нікуди втекти від теми смерті. "Протягом перших десяти років свого сексуального життя я постійно лежав у ліжку поряд зі смертю". Потім він поїхав до Мангеттена і працював у ПЕН-клубі. "Разом ми намагалися знайти в собі сили жити далі, незважаючи на всі ці численні поховання. Жити далі з музикою, поезією, танцем".
Подібно він уявляє собі й роботу у своєму "Вічному Голлівуді": на 15 річницю смерті джазового музиканта з Нью-Йорку Вуді Германа Кессіті запланував концерт між могилами. Ще одна акція планується на осінь наступного року: під час традиційного мексиканського Дня мертвих тисячі танцюючих із повітряними кульками і музикою повинні прийти на цвинтар. Таким способом Кессіті прагне відновити старовинну культуру поховань, додати у церемонію "європейськості" і відійти від стандарту.
В цьому йому допомагає телебачення. На кабельному каналі НBO зараз демонструється популярний серіал "На шість футів нижче" (Six Feet Under), герої якого теж займаються поховальним бізнесом, але мають справу виключно з екстремальними смертями. Голлівудська студія Warner Bros знімає тепер фільм The Burial ("Поховання") -- історію поховальної фірми у південному містечку на Міссісіпі, яка намагається боротися із великою фірмою-конкурентом.
Але останнім часом голлівудських знаменитостей не ховають більше на "Вічному Голлівуді", що знаходиться недалеко від студії Paramount. Джек Леммон, який помер у липні цього року, похований у Westwood Memorial Park. Френк Сінатра -- у Beverly Memorial Park in Cathedral City. Гемпфрі Богарт, Елла Фітцджеральд, Мама Кесс Елліот, знаменита співачка групи Mamas and Papas -- теж поховані не тут, хоча тіло Мами Кесс Елліот було кремоване на "Вічному Голлівуді" 1974 року.
Але Енді Мартінес, незважаючи на конкуренцію, переконаний, що голлівудські теперішні знаменитості все ж таки будуть поховані на "Вічному Голлівуді". "Ми створили майже рай", -- говорить колишній монах, який після смерті планує потрапити на "Вічний Голлівуд", а потім у рай.
|
|
