Чорна смерть не була чумою?
ВЕРСІЇ
Денис МІНЧУК
Так звана "чорна смерть", яка у середньовіччі винищила третину населення тогочасної Європи, не була чумою. Це була інша хвороба, стверджують в інтерв'ю New Scientist американські епідеміологи Сьюзен Скотт та Крістофер Данкен.
До появи СНІДу "чорна смерть" була найбільшою епідемією в історії людства. Однак якщо на СНІД можна хворіти роками, то "чорна смерть" забирає своїх жертв всього за кілька днів. Це вона у 540 році прорідила населення Константинополя, у 1665 році -- Лондона, а у 1347-1350 роках охопила весь європейський континент, забравши 25-30 мільйонів життів. Учені століттями дискутували, яка хвороба могла спричинитися до таких великих жертв. І понад ста років тому французький вчений Александр Єрсін, здавалося, розв'язав цю загадку. Вивчаючи теперішні описи чуми та порівнюючи їх з історичними свідченнями про "чорну смерть", він дійшов висновку, що це була одна і та ж хвороба. Адже симптоми практично були ідентичні: характерні чорні набряки на тілі тощо. На честь ученого пізніше навіть було названо бактерію, яка могла спричинити епідемію, -- Yersinia pestis.
Однак американські епідеміологи Скотт і Данкен, які присвятили чимало років вивченню цієї проблеми, стверджують, що висновки Єрсіна були неправильними і що вчені безкритично повторювали їх упродовж більше ста років: "Чуму переносять бджоли та щурі. А "чорна смерть" перенеслася через Альпи і вільно собі подорожувала в температурах, занадто низьких для бджіл. Вона долала по кількасот кілометрів за кілька днів, а жоден щур не подорожує так швидко. В Ісландії не було щурів, а вона досягла й Ісландії!"
Що ж до чуми, то під час епідемії в Південній Африці у 1899 році вона долала 20 кілометрів за рік. Вивчаючи тогочасні англійські парафіяльні книги, вчені дійшли висновку, що, на відміну від чуми, "чорна смерть" переносилася з людини на людину (чума іноді також переносилася з людини на людину, однак це ставалося тоді, коли хвороба була у дуже розвинутому стані, так що хворий не міг уже пересуватися). Так, у 1665 році епідемія вибухнула в селі Еям в Англії, і його мешканці зобов'язалися не залишати села, аби хвороба не перекинулася на інші. І вони дотримали свого слова. Хоч третина з них і вимерла, хвороба далі не пішла. Отже, роблять висновок Скотт та Данкен, щурі епідемію не переносили.
Думку про те, що це була не чума, науковцям навіяло також відкриття Стівена О'Браєна з американського Національного інституту дослідження раку. У 1998 році О'Браєн виявив збільшення частоти мутації білка CCR5, яке сталася близько 700 років тому, з одного до 40 тисяч, як це було перед епідемією "чорної смерті" і як це є зараз, до одного до п'яти. Білок CCR5 розміщений на поверхні лімфоцитів, білих тілець крові, які відповідають за подолання інфекції. Зокрема, вірус імунодефіциту людини використовує CCR5 як двері, через які можна увійти і знищити клітини імунної системи. Цікаво, що люди, які мають мутовану форму CCR5, можуть витримати атаку ВІЛ, тобто не заразитися найстрашнішою хворобою нашого віку -- СНІДом. Отож звідси можна зробити висновок, що у часи середньовіччя вірус на зразок ВІЛ, але значно страшніший, мало не поголовно знищував людей з нормальним білком CCR5, залишаючи при цьому живими людей із мутованим CCR5. Дослідники виключають можливість того, що це була чума, адже стверджують, що для неї немає жодної різниці, є білок CCR5 мутованим чи ні.
|
|
