Ніщо не є таким, яким здається
РІЗДВЯНА ІСТОРІЯ
Пауло КОЕЛЬО
Цю різдвяну новелку один із найпопулярніших письменників світу Пауло Коельо надіслав спеціально для читачів "Поступу". Напередодні католицького Різдва її надрукує одна з газет, які обирає сам письменник у багатьох країнах світу. Вже другий рік поспіль Коельо вибирає в Україні "Поступ".
В одній відомій легенді, походження якої мені невідоме, розповідається про те, як за тиждень до Різдва архангел Михаїл попросив своїх янголів відвідати Землю; йому забаглось дізнатися, чи все вже готове для святкування народження Ісуса Христа. Він поділив їх на пари, щоби поруч із молодшим янголом завжди був старший, бо таким чином він міг отримати вичерпнішу інформацію про те, що діється в християнському світі.
Одну з цих пар, яку було послано до Бразилії, дорогою застала ніч. Не маючи де спати, вони попросили притулку в одній із тих великих вілл, які зустрічаються в деяких районах Ріо-де-Жанейро.
Власник вілли, добродій, який нещодавно опинився на межі банкрутства (що, до речі, трапляється з багатьма мешканцями цього міста), був дуже побожний, а тому відразу впізнав небесних посланців, побачивши золотисті німби над їхніми головами. Але він готувався до великої різдвяної вечірки, усі його кімнати були вже святково оздоблені, тому він запропонував їм переночувати у підвальній комірчині.
Хоча на різдвяних листівках завжди малюють сніг, у Бразилії це свято припадає на середину літа, й у підвалі, куди відвели янголів, було вогко й задушливо. Вони лягли на твердій долівці, але старший янгол помітив у стіні велику тріщину. Він підвівся, замурував її, застосувавши свою надприродну силу, й розпочав вечірню молитву. Цілу ніч вони були немов у пеклі, така там була спекота.
Янголи спали дуже погано, проте мусили виконати покладену на них місію. Наступного дня вони обійшли ціле місто з його 12 мільйонами мешканців, з його пляжами й пагорбами, з його контрастами. Занотували все, що бачили, а під вечір залишили місто, проте не розрахували часу -- і знову опинилися без місця для нічлігу.
Постукали до якоїсь убогої халупи, двері їм відчинила подружня пара. Ці люди ніколи не бачили середньовічних гравюр із зображенням Господніх вісників, тож не впізнали подорожніх, але ж ті потребували притулку, отже, хатинка була до їхніх послуг. Приготували їм вечерю, показали своє новонароджене немовля, а тоді запропонували власну кімнатку, постійно вибачаючись за те, що в ній так спекотно, бо вони дуже бідні й не можуть купити собі кондиціонера.
Прокинувшись наступного ранку, янголи побачили, що господарі гірко ридають. Єдине їхнє багатство -- корова, яка давала їм молоко і сир, підтримуючи цілу родину, лежала в полі мертва. Подружжя розпрощалося з гостями, перепрошуючи, що не змогли пригостити їх ранковою кавою, бо не мали звідки взяти молока.
Прямуючи ґрунтовою дорогою, молодший янгол не міг стримати свого обурення:
-- Я вас не розумію! Перший чоловік мав усе, що хотів, але ви все одно йому допомогли. А от для тих бідолах, які так гостинно нас прийняли, ви не зробили нічого, аби хоч якось полегшити їхнє страждання!
-- Ніщо не є таким, яким здається, -- відповів старший янгол. -- Коли ми були в тому жахливому підвалі, я помітив схованку з золотом, яке там залишив попередній власник. Цей скарб можна було виявити завдяки тріщині в стіні, але я знову її замурував, бо господар будинку не надав допомоги тим, хто її потребував.
-- Учора ж, коли ми лежали в ліжку, ласкаво запропонованому нам, я зауважив присутність третього гостя -- янгола смерті. Він прийшов за дитятком, але я давно знаю цього янгола, тож зумів його переконати, щоби він натомість забрав життя у корови.
-- Ніколи не забувай, що Марію не захотів прийняти ніхто, крім пастухів. І саме тому вони першими побачили Спасителя.
Переклав із португальської Віктор Морозов
|
|
