Вади слуху можна вилікувати... терпінням
Діти, котрі не чують, можуть обійтися без спеціалізованих закладів для глухих
ТИША
Маріанна РОМАНЕНКО
"Усіх немовлят, котрі з'являються на світ, треба ще в пологовому будинку обстежити, аби завчасно виявити в них пониження слуху", -- говорить завідуюча аудіо-сурдологічним відділенням Львівської обласної спеціалізованої клінічної лікарні Ярослава Лесів. Покладаючись на власний досвід, вона стверджує, що завдяки ранній діагностиці декотрих дітей можна навчити розмовляти. А отже, їм буде легше жити в суспільстві.
У Львівській області мешкають 880 глухих і слабочуючих дітей. Щороку ця цифра невпинно зростає. Більшість навчаються у спеціалізованих школах і дитячих садках. Є й такі -- понад 70 осіб -- які пройшли курс реабілітації й можуть навчатися у звичайних закладах освіти. У даному випадку, за словами Ярослави Лесів, це на 80 % заслуга самих батьків.
Нещодавно у Львові було створено обласну громадську організацію батьків і дітей з вадами слуху "Дзвін". За словами її голови правління Галини Василькевич, до спілки зійшлися батьки, які зуміли ввести своїх слабочуючих дітей у нормальне життя. Їхні проблеми вже майже вирішено, бо роки праці дали свої результати: дорослі діти можуть впоратися самостійно. Але батьки мають намір поділитися своїм досвідом з іншими татами й мамами, на долю яких випало таке ж нелегке випробування. Син Галини Василькевич навчається на третьому курсі Львівського національного університету імені Івана Франка. Але вона і досі з жахом згадує свою першу реакцію багато років тому на слова лікарки, що глухоту вилікувати не вдасться. "Мені хотілося побити її, -- щиро зізнається Галина Василькевич. -- І тільки згодом я зрозуміла, що дитину потрібно навчати жити в суспільстві. Причому вчити її доведеться розмовної мови, якої вона не чує".
Про розпач і біль кожної матері після виголошення діагнозу говорить і Ярослава Лесів: "Вони впадають у паніку, плачуть, у той час як потрібно запастися терпінням на багато років уперед". І психологічну допомогу в даному випадку мусить надавати сурдопедагог. Хоча в інших країнах цим займаються фахівці. Психолог допомагає подолати проблеми, які виникають у батьків глухої дитини, дає рекомендації щодо виховання. Сурдопедагог навчає, як поводитися з глухою дитиною, підказує, як налагодити комунікацію в родині. Соціальний працівник сприяє вирішенню проблем, які з'являються на соціальному ґрунті.
За словами Ярослави Лесів, тільки в родині можна щохвилинним навчанням змусити дитину говорити. І робити це треба змалечку. Жодні спеціалізовані заклади не допоможуть, оскільки до такої школи-інтернату дитина потрапляє вже в семирічному віці, коли зуміла налагодити контакти зі світом іншими засобами і просто психологічно не потребує знання мови.
Галина Василькевич вважає, що найважче впоратися з дорослими, які бояться співпраці зі слабочуючими дітьми. Ровесники більш прихильно йдуть на контакт. За її словами, тільки від деяких учителів синові доводилося чути, що його місце -- у спеціальній школі; що не має права навчатися в університеті.
А незабаром у Львові діятиме центр допомоги слабочуючим дітям. Його створення стало можливим завдяки аналогічній організації, що успішно працює в Нідерландах. Місцева ж влада, за словами представників громадської організації "Дзвін", вдає, що проблеми не існує взагалі.
|
|
