Big bang у 2004 році
Краще прийняти десятьох згодом, аніж шістьох тепер
ЄВРОСОЮЗ
Любко ПЕТРЕНКО
Ось вона -- щаслива top ten: Словенія, Чехія, Угорщина, Словаччина, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Кіпр і Мальта. У 2004 році вони мають стати майже повноправними членами Європейського Союзу. Про це заявили під час конференції в замку Лаакен під Брюсселем лідери нинішніх держав-членів ЄС, зробивши про всяк випадок застереження: "Якщо ці країни-кандидати й надалі витримуватимуть такі темпи реформ і рівень переговорного процесу".
Оптимісти можуть стверджувати, що чергову хвилю розширення вже визначено як часовими, так і кількісними рамками. Тобто через два роки відбудеться так званий Big bang -- кількість членів Євросоюзу зросте до 25. Песимісти ж мають усі підстави стверджувати, що вкотре нинішні лідери європейського елітарного клубу ухилилися від чіткого вирішення питання розширення. Адже на саміті не було однозначно заявлено, що всі названі країни точно стануть членами ЄС, тобто кількість кандидатів знову залишили в підвішеному стані.
Правими, зрештою, будуть як одні, так і другі. У Лаакені зробили лише ще один крок для розширення ЄС на Схід. Скільки їх ще буде -- про це не знає ніхто.
"Маєте все, чого могли бажати, -- втішав лідерів країн-кандидатів прем'єр Бельгії (саме Брюссель зараз головує в ЄС) Гі Вергофстадт, -- маєте й чіткі дати й список країн. Євросоюз ще ніколи не брав на себе таких серйозних зобов'язань перед бажаючими до нього вступити". І дійсно, для втіхи є підстави, бо ще за день до закінчення саміту списку десяти країн ще не існувало. Зокрема, Берлін і Париж досить обережно підходили до будь-яких чітких окреслень у справі розширення. Герхард Шрьодер і Ліонель Жоспен урешті погодилися на список, домігшись того, аби питання фінансування розширення зараз не розглядалося, а в декларацію про прийняття нових членів було введено умову збереження темпу реформ і рівня переговорного процесу. Зі свого боку, кандидати погодилися на перехідний семирічний термін, протягом якого держави-члени ЄС мають право відмовляти громадянам країн-новачків у влаштуванні на роботу.
Хоча питання фінансування розширення ЄС поки що не увійшло в порядок денний, можна говорити про певні суми, які були прораховані раніше брюссельськими чиновниками. Згідно з попередніми планами 2004 року, країни-кандидати можуть розраховувати на фінансову допомогу, пов'язану з адаптацією в Євросоюзі, у розмірі 11,6 млрд. євро. Далі ще більше: 2005 -- 14,2 млрд. євро, 2006 -- 16,8 млрд. євро. Така суттєва матеріальна допомога стала можлива, бо дату розширення було перенесено на два роки, адже спершу (років 3-4 тому) говорилось про 2002 рік. Щоправда, тоді йшлося лише про шість країн: Польщу, Угорщину, Чехію, Словенію, Естонію та Кіпр. Словаччина з автократичним правлінням Владіміра Мечіяра не надто відповідала критеріям, зрештою тодішній уряд і не надто прагнув членства в ЄС і НАТО. Рига і Вільнюс хоч і робили все можливе, аби потрапити до елітарного європейського клубу, але не досягнули тоді ще значних успіхів на відміну від сусідньої Естонії. Тож те, що нині Брюссель таки назвав десятьох реальних кандидатів, говорить, і що ці країни змогли продемонструвати значний поступ економічних і політичних реформ, а Євросоюз визнав за життєво необхідне влити нові соки у свої жили.
|
|
